Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Георгіївський собор

Георгіївський  собор

Входин ДО ансамблю монументальних споруд, збудованих Ярославом Мудрим. Згадується літописом під 1037 в статті, де підводяться підсумки будівельної діяльності князя. Дата про освячення собору 26 листопада (1051-53) міститься у "Проложному сказанні" XIV ст. Рештки пам’ятки знаходяться частково під будинком на розі вул. Володимирської та Георгіївського пров. та під сквером перед ним. Це була тринефна, шестистовпна хрестово-банна церква з північною; та південною галереями. Загальна довжина з апсидою — 24 м. Фундаменти — стрічкові, складені з бутового каменю різних порід на розчині з цем’янкою. Глибина фундаментів головного ядра церкви — 1,3 м з шириною 1,6-1,8 м, глибина фундаментів галерей — 0,8 м з шириною 1,25 м. Вони не мали дерев’яних конструкцій. Зверху над фундаментами йшов вирівнювальний ряд плінфи на товстому шарі цем’янкового розчину, а поверх нього знаходились шиферні плити. Товщина стін — 1,1 м. Стіни мали лопатки завширшки 1,07 м, що виступали зовні па 0,5 м, а всередині будівлі — на 0,15 м. Церква прикрашалась фресковим розписом, мозаїкою, підлога викладалася з керамічних полив’яних плиток різного кольору і форми та шиферних плит.

В XVII ст. ще знали, де знаходилася давня церква XI ст. Про це вказував автор Київського синопсису ("церковь святого великомученика Георгия от камене, во имя себе Ярослава Мудрого от св. крещение данное, по правой стране святые Софии"). Імовірно, до того часу ще зберігалися її рештки, тоді ж розібрані. На місці старого собору воєвода Ю, Трубецькой 1674 поставив дерев’яну Георгіївську церкву, замінену в 1744- 52 на муровану, капітально перебудовану в другій половині XIX ст. у псевдо-візантійському стилі (фронтони, баня). В церкві знаходився цікавий іконостас середини XVIH ст. з майстерним золоченим різьбленням на вишнево-червоному тлі, праворуч у ніші — цінний мармуровий надгробок К. Іпсилантї — господаря Молдови та Валахїі (1790-1806), який відігравав визначну роль у грецькому визвольному русі й вмер у Києві 1816. Надгробок (робота ОС. Пименова) являв собою статую жінки в античному вбранні з білого мармуру, яка тримає в руках бронзовий хрест і келих. За нею стоїть труна. Високий постамент виконано з червоного граніту та прикрашено мармуровим барельєфом із портретом К. Іпсиланті у формі медальйона з бронзовим вінком, античними урнами та гербом господаря. Праворуч дошка з віршами грецькою та російською мовами. (Пам’ятник відтворено і встановлено на території Києво-Печерської лаври поблизу Троїцької надбрамної церкви). Церква мала настінні розписи художника І.С. їжакевича кінця XIX ст. Це був тридільний одно-банний храм із двоярусною дзвіницею над західним притвором. Зруйнований 1935.

/>

Комментарии запрещены.