Одна з центральних площ Києва. На ній сходяться бульвар Тараса Шевченка та вулиці Саксаганського, Старовокзальна, Пестеля, Златоустівська, Дмитровська, Олеся Гончара, від неї починається Перемоги проспект. Заселення цього району в заплаві р. Либідь, прилеглого до Паньківщини, здійснювалося в середині XIX ст. Тут селилася біднота, що приїздила до Києва і обживала його околиці, зокрема малозаможні єврейські торговці-перекупни-ки. На місці площі почав стихійно складатися ринок носильних речей. Для підтримання порядку в цьому районі по бульвару на початку 40-х pp. збудували поліцейський адміністративний будинок (№ 27). Офіційно ринок, через який проходило Києво-Брестське шосе, затверджено 1860, в народі він отримав назву Євбаза (єврейського базару). У 1869 площу назвали Галицькою (бо від неї йшов шлях на Галичину), а ринок на ній – Галицьким базаром.
Ділове життя навколо неї значно пожвавилося у 60- 70 pp. XIX ст., коли почала функціонувати залізниця з розташованим поруч з Галицькою площею Залізничним вокзалом. У 1871 на місці сучасного цирку споруджено церкву Іоана Златоуста (зруйнована в 1934). В другій половині XIX – на початку XX ст. тут, крім безлічі крамничок та невеличких кустарних майстерень, виникають і великі підприємства, зокрема заснований 1862 металообробний і чавуноливарний завод, відомий з 1894 як "Південноросійський машинобудівний завод" (за радянських часів – "Ленінська кузня", вул. Жилянська, 115). Окремі його робітники входили до соціал-демократичного київського "Союзу боротьби за визволення робітничого класу", який діяв у місті в 1897-98. Під час революції 1905-1907 на Галицькій площі 18 листопада (1 грудня) 1905 відбулося зіткнення між повсталими саперами під командуванням поручика Б. П. Жаданівського та іншими військовими і робітниками Південноросійського машинобудівного заводу, що до них приєдналися, та частинами, вірними уряду. Внаслідок бою з обох боків було вбито і поранено понад 250 чоловік, повстання було придушено, а місто проголошено на військовому стані. У 1925 в пам’ять про ці події на Галицькій площі встановлено Пам’ятник учасникам повстання саперні 1905, зруйнованийу 1941 (1974 меморіальну дошку, присвячену цьому повстанню, встановлено на розі площі Перемоги і вул. Чкалова – тепер вулиця Гончара Олеся).
В 1952 Галицька площа була перейменована на площу Перемоги і почалася її масштабна реконструкція. Ринок було перенесено на інше місце, неподалік, між сучасним проспектом Перемоги і р. Либідь і названо Новим базаром. Остаточно базар ліквідовано в другій половині 70-х pp. XX ст., коли по його території пролягла автомагістраль і траса швидкісного трамваю (кінцева ділянка вул. Жилянської), але жвава торгівля ведеться тут і нині.
Внаслідок докорінної перебудови площі в 1960 р. на ній відкрився Цирк із залом на 2000 місць (архітектор В. Жуков), а навпроти нього у 1960-66 споруджено великий універмаг "Україна" (архітектор І.В. Гомоляка), реконструйований і розширений у 2002- 2003. Поруч з ним у 1970-71 споруджено 17-повер-ховий готель "Либідь" (архітектори Н.Б. Чмутіиа, A.M. Аиіщенко, О.Г. Стукалов, Ю.Л. Чеканюк). До святкування 1500-річчя Києва на площі проведено подальші роботи по її облаштуванню і в її центрі відкрито обеліск місту-герою, який увінчує Золота Зірка.