"Софія Київська"

"Софія  Київська"

(вул. Володимирська, 24) – національний заповідник, який засновано 1934 після закриття Софійського собору як резиденції Української автокефальної православної церкви. Його територія відповідає межам кафедрального Софійського монастиря, заснованого бл. 1633 митрополитом П. Могилою і закритого церковною реформою 1786 Катерини П. З часу заснування Софійського собору (XI ст.) тут знаходилась резиденція Київських митрополитів. Протягом XVIII ст. навколо Софійського собору утворився архітектурний ансамбль з цілої низки кам’яних споруд в стилі українського бароко: дзвіниця, митрополичий палац, трапезна палата, брама Заборовського, духовна семінарія ("бурса"), братський корпус, південна брама з монастирським муром, консисторія. На його території археологами виявлено Іринінську церкву північніше собору, кам’яну лазню XI-XII ст., лабіринт підземних ходів XVII-XVIII ст. Між собором і митрополичим палацом поставлено пам’ятний знак на честь першої на Русі бібліотеки. В 1990 Софійський собор із комплексом монастирських споруд на його території включено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, в 1994 Софійському заповіднику надано статус національного.