Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Свободолюбиві прагнення інтелігенції Києва

Свободолюбиві  прагнення інтелігенції Києва

"Відлига" розбуркала свободолюбиві прагнення інтелігенції Києва, яка сприйняла усунення М.С. Хрущова 14 жовтня 1964 як відкриття нових можливостей для вільного самовисловлення. У самвидаві почала поширюватися непівцензурна публіцистика та художня література, яка з середини 60-х pp. ставала все більш політизованою. У відповідь на це в серпні — вересні 1965 у Києві та інших містах заарештовано 24 чоловіки з звинуваченням в "антирадянській діяльності". Проти таких дій 4 вересня 1965 у кінотеатрі "Україна", під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків", відбулася акція протесту, в якій взяли участь В. Чорновіл, В. Стус, І. Драч та ін. 27 травня 1967 біля будинку ЦК КПУ відбулася демонстрація протесту з приводу арешту учасників Шевченківського вечора, в березні 1968 лист протесту проти політичних репресій до ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та Президії Верховної Ради СРСР у Києві підписали 139 чоловік.

Громадською реакцією на розгортання політичних репресій на теренах Радянського Союзу став початок виходу в самвидаві інформаційного бюлетня "Хроника текущих событий" в квітні 1968, в якому наводилася правдива інформація про політичні репресії й інші утиски громадянських, конституційно визнаних в СРСР прав і свобод. У ньому висвітлювались і події н Україні. В 1970 з’явився "Український вісник" (редактор В.М. Чорновіл), близький за духом до загальносоюзної "Хроники…", але спрямований на викриття правопорушень на теренах саме України. В Києві почало утворюватися щось на зразок підпільної структури, з якою влада розгорнула непримиренну боротьбу.

28 травня 1969 у Москві утворено "Ініціативну групу захисту прав людини в СРСР", до складу якої від Києва ввійшов Л, Плющ. Свою участь у діяльності цієї групи підтвердив В. Чорновіл та деякі інші українські правозахисники. В 1970 А.Д. Сахаров організував Комітет захисту громадянських прав, більшість членів якого незабаром були ув’язнені, як і видавці "Хроники текущих событий", масові арешти яких у Москві та Києві відбулися в січні 1972. На початку 1972 у Києві та інших містах заарештовано провідних діячів української націонал-демократи — 1. Дзюбу, І. Калинець, Л. Плюща, 1. Світличного, Н. Світличну, Є. Сверстюка, О. Сергієнка, В. Стуса, В. Чорновола та ін. Попри це в березні 1972 під редагуванням В. Лісового і Є. Пронюка (заарештованих у липні того ж року) у самвидаві з’явився шостий номер "Українського вісника".

/>

Комментарии запрещены.