Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Золоті ворота

Золоті  ворота

Головна парадна брама стародавнього Києва, видатна пам’ятка давньоруської фортифікації. Вперше згадується літописом під 1037, у статті, що підбивала підсумок будівничої діяльності князя Ярослава Мудрого. Над брамою з проїздом знаходилась церква Благовіщення. Назва походить за аналогією із Золотими воротами Константинополя. Жодних слідів позолоти або згадки про неї у писемних джерелах не виявлено. Зі сходу та заходу до 3. в. підходили потужні дерев’яно-земляні вали. З напільного боку перед брамою знаходилась подвійна лінія ровів, через перший з них завширшки 15 м перекидали підйомний міст. 3. в. часто згадуються літописом у зв’язку з різними подіями.

До середини XVIII ст. вони функціонували як головна брама міста. Тут знаходилася варта, бралося мито. Про браму згадують мандрівники XVI-XVIII ст., збереглися копії малюнків, зроблених голландським художником А. ван Вестерфельдом у 1651. В 1750 за проектом Д. Дебоскета 3. в. засипано землею з метою їх збереження, а вихід зроблено у валах поруч. У 1832 К.А. Лохницький їх відкрив знову. За участю архітектора О.В. Беретті вжито заходів для консервації вцілілих решток споруди — споруджено контрфорси, поновлено втрачені місця старої кладки, зроблено залізні пов’язі, дашки, чавунну огорожу тощо. Давньоруські частини брами збереглися у вигляді східного (довжина 25 м) та західного (12 м) пілонів. Висота вцілілої частини від сучасної поверхні — 8 м. Довжина проїзду воріт — близько 26 м, ширина (між пілястрами) — 6,5 м.

3. в. мали фундаменти потужністю 1,4 м від денної поверхні XI ст, які лежали на колодах-лежнях, а дно стрічкової траншеї було посилено кілочками. Кладку стін виконано в змішаній техніці ("opus mixtum") із заглибленим рядом, вона аналогічна муруванню Софінського собору. Проте всередині проїзду зроблено прикладки другої половини XI ст. з більш товстої плінфи та валунів середнього розміру на цем’янковому розчині більш блідого кольору. З зовнішнього боку пілонів збереглися відбитки колод зрубів, що складали каркас земляного валу. Всередині проїзду пілони мали пілястри, на яких частково збереглися сліди п’яти підпруж-них арок, що тримали склепіння. Гнізда від колод у пілонах вказують на наявність дерев’яних галерей. Висота середніх склепінь від рівня XI ст.- 14 м. Над брамою містилась Благовіщенська церква, яка мала чотири стовпи. За археологічними знахідками вона була прикрашена мозаїчним та фресковим розписом, збереглися графіті у вигляді написів та малюнків.

Над рештками пам’ятки в 1982 зведено павільйон в імовірних формах давньоруського часу (автори реконструкції — Є.І. Лопушинська, СО. Висоцький, VI.В. Холостенко). Аутентичні частини XI ст. не несуть на собі навантажень нової споруди. Вал, що прилягав до брами, умовно зображено в розрізі. На ньому реконструкція дерев’яних укріплень. З напільного боку імітовано міст, поставлено двостулкові ворота, а з боку міста — герсу. Всередині павільйону знаходиться музей "Золоті ворота" — філіал Національного заповідника "Софія Київська".

/>

Комментарии запрещены.