Містечко Новоград-Волинський (польський Звягель до 1793 року) відоме з часів Київської Русі. Після Другого поділу Польщі воно увійшло до складу Російської імперії й дістало статус столиці Волинської губернії. У той час містечко належало князям Любомирським, а їхня резиденція розташовувалася в передмісті Новий Звягель, на правому березі річки Случ. Одна з Любомирських, Маріана, вийшла заміж за графа Ф. П. Уварова, бойового генерала, учасника Вітчизняної війни 1812 року.
Відтоді маєток на довгі роки став власністю роду Уварових. Палац, який зберігся в колишньому маєтку, побудований у 1900-х роках.
Це виразна пам’ятка архітектурного стилю модерн, що поєднує елементи ренесансу, бароко і класицизму. Восьмигранні вежі, увінчані зубцями, і вузькі вікна з напівциркульним завершенням надають будівлю схожості з середньовічним замком. Жили в ньому сестри Уварови, Марія та Євгенія.
Остання була дружиною С. М. Мезенцева, тому палац у Новому Звягелі називали ще будинком Мезенцевих. Добудовував особняк уже їхній син Борис, камергер імператорського двору.
Він і став останнім власником маєтку. Після революції тут розмістився навчальний заклад, а з 1930-х років і до сьогодні палац займає військова частина.