Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Фортеця Акерман у Білгороді-Дністровському

Фортеця Акерман у Білгороді-ДністровськомуУ місті Білгороді-Дністровському прекрасно збереглася середньовічна Акерманська фортеця. Навіть тепер старовинна твердиня вражає потужністю, неприступністю і живописним місцем розташування. З північного боку до неї підступають води Дністровського лиману. Фортеця має форму неправильного багатокутника.

Площа її — 9 гектарів, загальна довжина зовнішніх стін близько 2 кілометрів. Це одне з найбільших оборонних укріплень України.

Ширина стін — від 1,5 до 5 метрів, висота веж — до 5 метрів. Деякі стіни посилені потужними контрфорсами (вертикальними виступами, що звужуються догори).

Збереглося 26 веж, різних за призначенням (спочатку веж було 34). Матеріалом для будівництва послужив місцевий камінь — вапняк. Усередині фортеці стоїть цитадель — найукріпленіша частина твердині, її ще називають Генуезьким замком, де жив комендант, розміщувався військовий штаб, а під час облоги ховалися всі представники влади. Тут же зберігали міську скарбницю.

Усередині фортеці виокремлюють чотири двори, кожен з яких має назву: Цивільний, Гарнізонний, Карантинний (Господарський) і Цитадель. Перший призначався для прихистку людей, що мешкали за межами фортеці, від ворожої навали.

Гарнізонний двір слугував для шикування військ, тут стояли казарми, стайні і склади зброї. На Карантинному дворі розміщувалися господарські будівлі.

Місцевість, де нині розташовується Білгород-Дністровський, з давніх часів приваблювала різних завойовників. В епоху Середньовіччя тут проходив важливий торговельний шлях, що вів із слов’янських земель на південь Європи.

Господарі цих земель і містечок змінювалися неодноразово. Саме тому виникла необхідність побудувати тут фортецю — для захисту міста і контролю над торговельним шляхом. Почали її зводити в XIV столітті генуезці, але правили вони в місті недовго, тому багато зробити не встигли — найімовірніше, заклали тільки фундамент.

Через декілька десятиліть місто увійшло до складу Молдовського князівства, саме тоді і було виконано основну роботу з будівництва фортеці. Зводили її під невсипущим контролем молдовських господарів слов’янські майстри — українці і росіяни (слов’яни населяли місто з тих часів, коли воно входило до складу Київської Русі). Зберігся «автограф» будівельника Акерманської фортеці на одній з веж. Напис свідчить, що серед майстрів був Федорко, що будував фортецю «при благочестивому господарі Стефані».

Виявлено ще декілька кириличних написів на стінах, крім того, архітектурні особливості фортеці та її планування помітно тяжіють до традицій давньоруської архітектури. Молдовське князівство в XIV — XVI століттях було великою незалежною державою.

Його правителі невпинно піклувалися про кордони держави і створили цілу систему укріплень, що прикривали шляхи углиб країни. Сучавська, Німецька, Хотинська, Хмелевська і Щецинська фортеці захищали князівство з різних напрямів. Білгородська твердиня обороняла його з південного сходу.

У XV столітті Молдова потрапила під владу Османської імперії. Білго-род, або Четатя-Альба, як його називали, захопили турки і назвали місто по-своєму — Акерман, що в перекладі означає «біла фортеця».

Почався тривалий період турецького панування. Нові власники зруйнували християнський храм на території фортеці і побудували мечеть.

Мінарет цієї мечеті зберігся на Цивільному дворі фортеці. Акерманська твердиня ще довго виконувала своє пряме призначення — була важливим форпостом Османської імперії. Але витримати облогу захисникам не завжди вдавалося.

Під час російсько-турецьких воєн кінця XVIII століття російські війська двічі захоплювали фортецю, проте за угодами повертали її Туреччині. Коли на початку XIX століття місто увійшло до складу Російської імперії (після чергової війни і підписання Бухарестського миру), укріплення поступово втратило оборонне значення. Довгий час воно перебувало під загрозою повного руйнування, бо влада дозволила місцевим мешканцям розбирати фортецю на будматеріали.

Саме тому не збереглися її внутрішні будівлі. Проте міцні зовнішні стіни розібрати не вдалося — добувати вапняк з кар’єру виявилося набагато легше. Тільки 1896 року фортецю оголосили історико-архітектурною пам’яткою.

З 1944 року ці території стали частиною СРСР. Тоді ж місто в гирлі Дністра дістало свою колишню назву — Білгород, з визначенням Дністровський. Цю н зву воно має і сьогодні.

Акерманська фортеця вже багато років відкрита для відвідування туристами, це фактично музейний комплекс просто неба. На території і фортеці можна побачити різноманітні археологічні знахідки з Акермана.

Комментарии запрещены.