Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Лівадіиськлй палац

Лівадіиськлй палацУ Криму добре зберігся палац, побудований на початку XX століття для останнього російського імператора Миколи II як його літня резиденція. Білокам’яна будівля, зведена в стилі раннього італійського ренесансу, є не лише яскравою архітектурною пам’яткою, але і популярним екскурсійним об’єктом. У Лівадійському палаці створено музей, присвячений життю і відпочинку в Лівадії сім’ї Романових. Експозиції містять їхні фотокартки, речі, предмети побуту тієї епохи й історичні документи.

З первісного облаштування кімнат палацу мало що збереглося, але в деяких залах уціліло оздоблення: ліпнина, паркет, каміни, декоративне оформлення стін. Під час екскурсії відвідувачам показують парадні зали, де відбувалися урочисті прийоми і звані обіди. Відкриті для доступу і кімнати членів царської сім’ї — робочий кабінет імператора, будуар його дружини Олександри Федорівни, більярдна, класні кімнати великих князівен і цесаревича та інші приміщення.

Палац, що дістав назву Білий, або Великий, звели в Лівадії 1911 року. Ідея створення резиденції саме в такому стилі виникла в імператора після поїздки до Італії та огляду палаців монархів Савойської династії. Проект замовили талановитому ялтинському архітекторові М. П. Краснову.

Він і керував будівництвом. Перед ним стояло непросте завдання, і На місці старого Великого палацу (він дуже занепав, тому його розібрали), на нерівній місцевості треба було звести нову царську резиденцію так, щоб вона органічно вписалася у великий парк.

Краснов упорався із завданням в рекордні терміни — на створення такої грандіозної і вишуканої споруди йому знадобилося лише півтора року. Матеріалом для будівництва палацу послужив місцевий кримський вапняк — інкерманський камінь. Щоб він не руйнувався і не темнішав під дією палючого сонця, вологого морського повітря, дощу і вітру, стіни обробили особливим хімічним розчином — флюатом Кесслера.

Завдяки цьому стіни і до сьогодні зберегли білосніжний колір. Парадний вхід у палац розташований з північного боку.

Три напівциркульні арки спираються на спарені колони пишного коринфського ордера. У глибині портика — арковий портал, увінчаний гербом Романових. Доповнюють картину мармурові фігури левів, різьблені лави та яшмові вази в нішах.

В архітектурний ансамбль, окрім Великого палацу, входять Поштовий корпус і палац міністра двору графа В. Б. Фредерикса, споруджені одночасно з палацом. Із західного боку до палацу прилягає Хрестовоздвиженська церква, побудована значно раніше за палац, у 1860-х роках (архітектор І. А. Монигетті), вона вдало вписалася в архітектурний комплекс. Це була домашня церква Романових, сьогодні тут знову відбуваються богослужіння.

Цікавинка палацового комплексу — внутрішні дворики, Італійський і Арабський. Італійський дворик оточує аркада з рядом струнких колон тосканського ордера. Посередині дворика — кругла чаша з фонтаном, раніше на цьому місці був колодязь в античному стилі.

Органічно вписуються у зовнішній вигляд дворика різьблені мармурові дивани. На відміну від Італійського, Арабський дворик не призначався для відпочинку і прогулянок. Він задуманий як «світловий колодязь», для проникнення в кімнати денного світла.

Але оздоблений він теж оригінально — кольоровими майоліковими плитами зі східним орнаментом. Імператор і члени його сім’ї, судячи із щоденникових записів і листів, дуже любили свій кримський маєток. Вони жили в ньому влітку, приїжджаючи на відпочинок.

Глава держави і тут не припиняв працювати: приймав міністрів з доповідями, підписував документи. Востаннє царська родина відвідала Лівадію навесні 1914 року, а влітку почалася Перша світова війна. Через три роки, революційного 1917 року, Микола II, зрікшись престолу, І просив у Тимчасового уряду дозволу оселитися в Лівадії як приватна особа, але О. Ф. Керенський відмовив колишньому імператору.

Окрема експозиція сучасного музею присвячена Ялтинській конференції глав урядів СРСР, США і Великобританії, що відбулася в Лівадій-ькому палаці в лютому 1945 року. Це одна із зустрічей лідерів країн-переможниць, присвячених встановленню повоєнного світового ладу.

Оточує Лівадійський палац старовинний парк, закладений ще 1835 року. Це найбільший парк у Криму. Він відрізняється вдалим об’ємно-просторовим рішенням: тут чимало великих терас, просторих, з широким оглядом, і оглядових майданчиків.

Парк закладався на основі природного південнобережного лісу, тому тут так багато ялівця, сосни, дуба, бука, тиса. Чимало й екзотичних порід, що прекрасно прижилися в м’якому південнобережному кліматі: пальма, магнолія, кипарис, гліцинія.

Комментарии запрещены.