У Криму добре зберігся палац, побудований на початку XX століття для останнього російського імператора Миколи II як його літня резиденція. Білокам’яна будівля, зведена в стилі раннього італійського ренесансу, є не лише яскравою архітектурною пам’яткою, але і популярним екскурсійним об’єктом. У Лівадійському палаці створено музей, присвячений життю і відпочинку в Лівадії сім’ї Романових. Експозиції містять їхні фотокартки, речі, предмети побуту тієї епохи й історичні документи.
З первісного облаштування кімнат палацу мало що збереглося, але в деяких залах уціліло оздоблення: ліпнина, паркет, каміни, декоративне оформлення стін. Під час екскурсії відвідувачам показують парадні зали, де відбувалися урочисті прийоми і звані обіди. Відкриті для доступу і кімнати членів царської сім’ї – робочий кабінет імператора, будуар його дружини Олександри Федорівни, більярдна, класні кімнати великих князівен і цесаревича та інші приміщення.
Палац, що дістав назву Білий, або Великий, звели в Лівадії 1911 року. Ідея створення резиденції саме в такому стилі виникла в імператора після поїздки до Італії та огляду палаців монархів Савойської династії. Проект замовили талановитому ялтинському архітекторові М. П. Краснову.
Він і керував будівництвом. Перед ним стояло непросте завдання, і На місці старого Великого палацу (він дуже занепав, тому його розібрали), на нерівній місцевості треба було звести нову царську резиденцію так, щоб вона органічно вписалася у великий парк.
Краснов упорався із завданням в рекордні терміни – на створення такої грандіозної і вишуканої споруди йому знадобилося лише півтора року. Матеріалом для будівництва палацу послужив місцевий кримський вапняк – інкерманський камінь. Щоб він не руйнувався і не темнішав під дією палючого сонця, вологого морського повітря, дощу і вітру, стіни обробили особливим хімічним розчином – флюатом Кесслера.
Завдяки цьому стіни і до сьогодні зберегли білосніжний колір. Парадний вхід у палац розташований з північного боку.
Три напівциркульні арки спираються на спарені колони пишного коринфського ордера. У глибині портика – арковий портал, увінчаний гербом Романових. Доповнюють картину мармурові фігури левів, різьблені лави та яшмові вази в нішах.
В архітектурний ансамбль, окрім Великого палацу, входять Поштовий корпус і палац міністра двору графа В. Б. Фредерикса, споруджені одночасно з палацом. Із західного боку до палацу прилягає Хрестовоздвиженська церква, побудована значно раніше за палац, у 1860-х роках (архітектор І. А. Монигетті), вона вдало вписалася в архітектурний комплекс. Це була домашня церква Романових, сьогодні тут знову відбуваються богослужіння.
Цікавинка палацового комплексу – внутрішні дворики, Італійський і Арабський. Італійський дворик оточує аркада з рядом струнких колон тосканського ордера. Посередині дворика – кругла чаша з фонтаном, раніше на цьому місці був колодязь в античному стилі.
Органічно вписуються у зовнішній вигляд дворика різьблені мармурові дивани. На відміну від Італійського, Арабський дворик не призначався для відпочинку і прогулянок. Він задуманий як «світловий колодязь», для проникнення в кімнати денного світла.
Але оздоблений він теж оригінально – кольоровими майоліковими плитами зі східним орнаментом. Імператор і члени його сім’ї, судячи із щоденникових записів і листів, дуже любили свій кримський маєток. Вони жили в ньому влітку, приїжджаючи на відпочинок.
Глава держави і тут не припиняв працювати: приймав міністрів з доповідями, підписував документи. Востаннє царська родина відвідала Лівадію навесні 1914 року, а влітку почалася Перша світова війна. Через три роки, революційного 1917 року, Микола II, зрікшись престолу, І просив у Тимчасового уряду дозволу оселитися в Лівадії як приватна особа, але О. Ф. Керенський відмовив колишньому імператору.
Окрема експозиція сучасного музею присвячена Ялтинській конференції глав урядів СРСР, США і Великобританії, що відбулася в Лівадій-ькому палаці в лютому 1945 року. Це одна із зустрічей лідерів країн-переможниць, присвячених встановленню повоєнного світового ладу.
Оточує Лівадійський палац старовинний парк, закладений ще 1835 року. Це найбільший парк у Криму. Він відрізняється вдалим об’ємно-просторовим рішенням: тут чимало великих терас, просторих, з широким оглядом, і оглядових майданчиків.
Парк закладався на основі природного південнобережного лісу, тому тут так багато ялівця, сосни, дуба, бука, тиса. Чимало й екзотичних порід, що прекрасно прижилися в м’якому південнобережному кліматі: пальма, магнолія, кипарис, гліцинія.