Бахчисарайський Ханський палац – яскрава пам’ятка історії і культури кримськотатарського народу. Він був резиденцією кримських ханів династії Гіреїв (Гераїв) з XVI до XVIII століття. Архітектурний комплекс входить до складу Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника. У приміщеннях палацу розмістилися музейні експозиції.
Тут зібрано одяг, посуд, меблі, прикраси, відтворено інтер’єри ханської резиденції. Ансамбль Ханського палацу складається з Головного корпусу, де жив хан, Великої і Малої мечеті, двоповерхової в’їзної брами, гаремного корпусу, лазні, Соколиної вежі і великого цвинтаря. Невисокі будівлі з черепичними дахами мають не пишні архітектурні деталі, а особливо витончене оздоблення.
У внутрішніх двориках багато квітників і фонтанів, що цілком відповідає задуму давніх правителів, які назвали це місце Бахчисарай – «палац-сад». Ханський палац був політичним і культурним центром Кримського ханства. Нині відкритий для відвідування зал Дивану (дорадчого органу влади), місце, де засідали хан і його радники. Доступні для огляду житлові покої кримських ханів і гаремний корпус, де жили їхні дружини і наложниці.
Поряд з останнім розташовується Соколина вежа, найвища споруда з палацових будівель, що слугувала дозорним пунктом. Палацовий комплекс у Бахчисараї почали будувати в XVI столітті, але з тих часів мало що збереглося.
Переважно сучасний вигляд палацу сформувався до 1750-х років. Найстаріша споруда, що збереглася в палаці, – це портал Алевіза. Він датований 1503 роком і названий за ім’ям італійського архітектора, що створив Демир-Капу («залізні двері») – вигадливо прикрашений вхід з Посольського садка до Фонтанного дворика.
Орнамент, виконаний Алевізом, характерний для італійського мистецтва епохи Відродження. У Фонтанному дворику привертають увагу два фонтани.
Яскравіший і помітніший – Золотий фонтан, призначений для ритуальних обмивань. Його звели 1733 року і прикрасили різьбленим рослинним орнаментом і позолоченими написами. Але більш відомим став прославлений О. С. Пушкіним скромний Фонтан сліз, або Сельсебіль.
За однією з версій, спочатку він стояв біля стін дюрбе (усипальні) Діляри-Бікеч, улюбленої дружини хана Крим Тірея; фонтан на згадку про неї спорудив іранський майстер Омер 1764 року. Наприкінці XVIII століття фонтан перенесли у Фонтанний дворик (оскільки джерело, що живило його біля дюрбе, вичерпалося).
На згадку про пушкінську поему на одній з чаш фонтана завжди лежать дві троянди, а поруч встановлено бюст поета. Чудові за виконанням приміщення Головного корпусу палацу – Літня альтанка і Золотий кабінет.
У центрі альтанки встановлено мармуровий фонтан з басейном, а широкі вікна засклені кольоровим склом. На другому поверсі над нею розташовується Золотий кабінет – ханська вітальня з різьбленою дерев’яною стелею і ліпниною на стінах.
Найбільша і найгарніша будівля палацового комплексу – Велика мечеть (Хан-Джамі). Головний вхід з боку річки Чурук-Су призначався для мешканців міста, які мали право відвідувати Ханську мечеть. В архітектурі будівлі помітні риси османського мистецтва.
Над чотири схильним черепичним дахом височіють два стрункі мінарети, з яких п’ять разів на день служителі мечеті муедзини закликали мусульман здійснювати намаз. Усередині мечеті – жодних прикрас, тільки у південній стіні є вікна з кольоровим склом, що наповнюють приміщення неяскравим світлом. На стінах з трьох боків – хори (балкони), підтримувані колонами, з них ведуть униз двоє гвинтових сходів.
У глибині другого поверху облаштована багато оздоблена фаянсовими плитками і розписом ханська ложа з окремим входом з двору. Поряд із мечеттю розташувався ханський цвинтар.
Тут поховані члени династії Гіреїв і наближені ханів. Чоловічі поховання прикрашені навершям у формі чалми, жіночі – подобою феса (плоскої шапочки).
На багатьох надгробках каліграфічно виконані орнаменти та арабською в’яззю вирізьблено пишні епітафії. Вони мали не лише декоративний, але й глибокий символічний зміст.
Тексти епітафій є справжніми зразками кримськотатарської поезії: поети оспівують подвиги загиблих воїнів або красу померлих жінок, говорять про марноту земного світу. На цвинтарі збереглися два восьмигранні купольні мавзолеї, або дюрбе, один із них створено в XVI, інший – у XVII столітті.