У Севастополі збереглися унікальні споруди XIX століття – Михайлівський і Костянтинівський форти. Останній розташовується на території військової частини, доступ до нього заборонений, а ось у Михайлівському з 2010 року функціонує музей. Це філія Центрального музею Збройних Сил України, його експонати розповідають про військову історію Севастополя.
Експозиція ділиться на три частини: Кримська війна, Перша світова і Громадянська війна, Друга світова війна. У дворі музею демонструються зразки військової техніки різних епох.
Відразу після відкриття цей майданчик просто неба став місцем проведення літніх фестивалів і концертів. Форт стоїть на березі бухти і є частиною морського фасаду Севастополя. Будівля двоповерхова, П-образна в плані, складається з центрального корпусу і бічних крил.
Довжина споруди – 205 метрів (з флангами), товщина зовнішньої стіни – 1,8 метра. З тилу укріплення прикривала оборонна стіна з ровом. До внутрішніх кутів дворових фасадів примикали дві триярусні вежі (збереглася тільки одна) з амбразурами.
Напередодні Кримської війни на озброєнні батареї було 77 гармат, кут обстрілу становив 50 градусів. Побудований Михайлівський форт 1846 року як одне з п’яти приморських оборонних укріплень Севастополя, зведених на місці колишніх земляних або навіть відкритих артилерійських батарей у 1830-1840-х роках.
Навпроти Михайлівського, на місці нинішнього Приморського бульвару, розташовувався Миколаївський форт; входи в бухту прикривали Костянтинівський і Олександрійський; а на мисі навпроти Графської пристані побудували Павлівський форт. Ім’я останнього увічнене в назві мису. Так склалося, що в бойових діях Кримської війни і Першої оборони Севастополя Михайлівська батарея під командуванням М. М. Андреева практично не брала участь.
Тут розміщували поранених. Після війни у форті спочатку були склади, потім військові підрозділи.
У роки Громадянської війни уряд Врангеля організував у казематах батареї курси артилеристів. Під час Великої Вітчизняної форт нарешті послужив за призначенням – в ньому розташовувався опорний пункт під командуванням капітана Р. Хайруліна.
Як і захисники Костянтинівської батареї, вони три доби тримали оборону і відійшли на Південну сторону за наказом командування в ніч на 24 червня 1942 року.