Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Печерне місто Ескі-Кермен

Печерне місто Ескі-КерменНа витягнутому з півночі на південь плато гори Ескі-Кермен збереглися руїни давнього міста-фортеці. Тут природний захист плато — 30-метрові прямовисні обриви — доповнювався складною фортифікаційною системою. Стіни складалися з двох рядів кам’яних блоків, простір між якими заповнював бут. Збереглося близько 350 печер штучного походження, серед них печерні каземати, що використовувалися замість веж, як спостережні пункти і бойові оборонні майданчики. Призначення інших печерних споруд — християнські храми.

Найвідоміший — великий храмовий комплекс з хрестильницею, його раніше називали «судилищем». У ньому помітні основа вівтарної перегородки, кам’яні лави, ніші для гробниць, купіль. Багато печер використовували для господарських потреб — як склади, стайні, резервуари для зберігання води.

Мешканці поселення зводили традиційні будинки, подекуди збереглися їхні фундаменти. У південній частині плато розташовувалася головна міська брама, від якої веде дорога, названа археологами центральною вулицею міста.

Поруч — декілька печерних храмів. Були на Ескі-Кермені й наземні церкви.

Руїни великого храму-базиліки збереглися у центральній частині плато. Неподалік від них, майже на схилі, — вхід в облоговий колодязь, який колись забезпечував місто водою у разі ворожого нападу.

У галерею на дні надходила вода з підземних джерел. Спуститися в колодязь можна, але обережно, оскільки східці стерті і слизькі.

Останній марш сходів майже прямовисний. Історія фортеці на горі Ескі-Кермен сягає корінням раннього Середньовіччя, VI — VII століття.

Укріплення виникло для захисту кордонів північної провінції Візантійської імперії, якою був Південний Крим у той час, від набігів кочівників. Гарнізон фортеці складався з місцевих жителів — гото-аланів, вони були союзниками Візантії і християнами за віросповіданням. Після нетривалого володарювання хозарів (VIII — IX століття) фортеця повернулася під владу імперії, через два століття пережила розквіт, а в XIII столітті, після вторгнення татаро-монголів, занепала і більше не відновлювалася.

Комментарии запрещены.