Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Печерне місто Ескі-Кермен

Печерне місто Ескі-КерменНа витягнутому з півночі на південь плато гори Ескі-Кермен збереглися руїни давнього міста-фортеці. Тут природний захист плато — 30-метрові прямовисні обриви — доповнювався складною фортифікаційною системою. Стіни складалися з двох рядів кам’яних блоків, простір між якими заповнював бут. Збереглося близько 350 печер штучного походження, серед них печерні каземати, що використовувалися замість веж, як спостережні пункти і бойові оборонні майданчики. Призначення інших печерних споруд — християнські храми.

Найвідоміший — великий храмовий комплекс з хрестильницею, його раніше називали «судилищем». У ньому помітні основа вівтарної перегородки, кам’яні лави, ніші для гробниць, купіль. Багато печер використовували для господарських потреб — як склади, стайні, резервуари для зберігання води.

Мешканці поселення зводили традиційні будинки, подекуди збереглися їхні фундаменти. У південній частині плато розташовувалася головна міська брама, від якої веде дорога, названа археологами центральною вулицею міста.

Поруч — декілька печерних храмів. Були на Ескі-Кермені й наземні церкви.

Руїни великого храму-базиліки збереглися у центральній частині плато. Неподалік від них, майже на схилі, — вхід в облоговий колодязь, який колись забезпечував місто водою у разі ворожого нападу.

У галерею на дні надходила вода з підземних джерел. Спуститися в колодязь можна, але обережно, оскільки східці стерті і слизькі.

Останній марш сходів майже прямовисний. Історія фортеці на горі Ескі-Кермен сягає корінням раннього Середньовіччя, VI — VII століття.

Укріплення виникло для захисту кордонів північної провінції Візантійської імперії, якою був Південний Крим у той час, від набігів кочівників. Гарнізон фортеці складався з місцевих жителів — гото-аланів, вони були союзниками Візантії і християнами за віросповіданням. Після нетривалого володарювання хозарів (VIII — IX століття) фортеця повернулася під владу імперії, через два століття пережила розквіт, а в XIII столітті, після вторгнення татаро-монголів, занепала і більше не відновлювалася.

Комментарии запрещены.