Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Печерне місто Ескі-Кермен

Печерне місто Ескі-КерменНа витягнутому з півночі на південь плато гори Ескі-Кермен збереглися руїни давнього міста-фортеці. Тут природний захист плато — 30-метрові прямовисні обриви — доповнювався складною фортифікаційною системою. Стіни складалися з двох рядів кам’яних блоків, простір між якими заповнював бут. Збереглося близько 350 печер штучного походження, серед них печерні каземати, що використовувалися замість веж, як спостережні пункти і бойові оборонні майданчики. Призначення інших печерних споруд — християнські храми.

Найвідоміший — великий храмовий комплекс з хрестильницею, його раніше називали «судилищем». У ньому помітні основа вівтарної перегородки, кам’яні лави, ніші для гробниць, купіль. Багато печер використовували для господарських потреб — як склади, стайні, резервуари для зберігання води.

Мешканці поселення зводили традиційні будинки, подекуди збереглися їхні фундаменти. У південній частині плато розташовувалася головна міська брама, від якої веде дорога, названа археологами центральною вулицею міста.

Поруч — декілька печерних храмів. Були на Ескі-Кермені й наземні церкви.

Руїни великого храму-базиліки збереглися у центральній частині плато. Неподалік від них, майже на схилі, — вхід в облоговий колодязь, який колись забезпечував місто водою у разі ворожого нападу.

У галерею на дні надходила вода з підземних джерел. Спуститися в колодязь можна, але обережно, оскільки східці стерті і слизькі.

Останній марш сходів майже прямовисний. Історія фортеці на горі Ескі-Кермен сягає корінням раннього Середньовіччя, VI — VII століття.

Укріплення виникло для захисту кордонів північної провінції Візантійської імперії, якою був Південний Крим у той час, від набігів кочівників. Гарнізон фортеці складався з місцевих жителів — гото-аланів, вони були союзниками Візантії і християнами за віросповіданням. Після нетривалого володарювання хозарів (VIII — IX століття) фортеця повернулася під владу імперії, через два століття пережила розквіт, а в XIII столітті, після вторгнення татаро-монголів, занепала і більше не відновлювалася.

Комментарии запрещены.