Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Печерне місто Ескі-Кермен

Печерне місто Ескі-КерменНа витягнутому з півночі на південь плато гори Ескі-Кермен збереглися руїни давнього міста-фортеці. Тут природний захист плато — 30-метрові прямовисні обриви — доповнювався складною фортифікаційною системою. Стіни складалися з двох рядів кам’яних блоків, простір між якими заповнював бут. Збереглося близько 350 печер штучного походження, серед них печерні каземати, що використовувалися замість веж, як спостережні пункти і бойові оборонні майданчики. Призначення інших печерних споруд — християнські храми.

Найвідоміший — великий храмовий комплекс з хрестильницею, його раніше називали «судилищем». У ньому помітні основа вівтарної перегородки, кам’яні лави, ніші для гробниць, купіль. Багато печер використовували для господарських потреб — як склади, стайні, резервуари для зберігання води.

Мешканці поселення зводили традиційні будинки, подекуди збереглися їхні фундаменти. У південній частині плато розташовувалася головна міська брама, від якої веде дорога, названа археологами центральною вулицею міста.

Поруч — декілька печерних храмів. Були на Ескі-Кермені й наземні церкви.

Руїни великого храму-базиліки збереглися у центральній частині плато. Неподалік від них, майже на схилі, — вхід в облоговий колодязь, який колись забезпечував місто водою у разі ворожого нападу.

У галерею на дні надходила вода з підземних джерел. Спуститися в колодязь можна, але обережно, оскільки східці стерті і слизькі.

Останній марш сходів майже прямовисний. Історія фортеці на горі Ескі-Кермен сягає корінням раннього Середньовіччя, VI — VII століття.

Укріплення виникло для захисту кордонів північної провінції Візантійської імперії, якою був Південний Крим у той час, від набігів кочівників. Гарнізон фортеці складався з місцевих жителів — гото-аланів, вони були союзниками Візантії і християнами за віросповіданням. Після нетривалого володарювання хозарів (VIII — IX століття) фортеця повернулася під владу імперії, через два століття пережила розквіт, а в XIII столітті, після вторгнення татаро-монголів, занепала і більше не відновлювалася.

Комментарии запрещены.