Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Херсонес Таврійський

Херсонес ТаврійськийХерсонес Таврійський — місто, що в епоху античності і середньовіччя відіграло важливу роль в історії та культурі декількох держав. Саме звідси на Русь прийшло християнство, тут відбувалися військові конфлікти з варварами-скіфами, саме це місто стало джерелом поширення грецького мистецтва і науки для слов’ян та інших народів, що жили на північ від грецьких колоністів. Херсонес заснували в V столітті до н. е. як одну із давньогрецьких колоній у Північному Причорномор’ї. Поселення, створені під час Великої грецької колонізації, спочатку були незалежними містами-полісами із самоврядуванням.

Близько 300 років Херсонес залишався незалежним, поки не потрапив під контроль Боспорського царства, а потім і Римської імперії. Після її розпаду місто стало частиною Східної Римської імперії, або Візантії. У Криму була організована фема (адміністративно-територіальна одиниця) під назвою Клімати, а Херсонес (перейменований у Херсон) став її столицею.

IV-VIII століття — час поширення християнства у Візантії. Херсон не став винятком, і на території міста з’явилися перші храми-базиліки, виникла християнська громада.

Місто, як і раніше, було великим портом і важливим торговельним центром держави. Багатіючи і розширюючись, воно, проте, періодично страждало від набігів кочівників.

Занепад Херсонеса припав на XIII — XIV століття, коли на півострові з’явилися генуезькі купці. Вони заснували на кримському узбережжі торговельні факторії, створивши конкуренцію Херсону як центру морської торгівлі в Криму. Практично уся міжнародна торгівля опинилася в їхніх руках.

У XV столітті мешканці почали залишати місто, а незабаром, після завоювання півострова турками, Херсонес припинив існування. Багато будівель, на жаль, розібрали нові господарі Криму і вивезли в інші міста для будівництва.

Розграбування давніх руїн тривало і пізніше: в XVIII столітті перші споруди Севастополя частково були зведені з каменю, вивезеного з Херсонеса. Про те, наскільки потужною для свого часу фортецею був Херсонес Таврійський, можна судити з оборонних стін і веж, хоча стіни вціліли лише на половину від первісної висоти.

Діаметр круглої вежі Зенона, названої на честь візантійського імператора, становить 23 метри! На території городища збереглася унікальна споруда — античний театр, побудований у III столітті до н. е. На схилі балки розташовані кам’яні лави для глядачів, внизу — сцена.

Щоліта севастопольські театральні колективи ставлять тут спектаклі за п’єсами давньогрецьких і сучасних авторів. На березі моря розташований символ Херсонеса — руїни ранньосередньовічного храму, відомі як базиліка 1935 року (храм умовно назвали за роком відкриття).

Одна зі стін базиліки відреставрована, знайдено і встановлено на колишні місця декілька колон. Вони відділяли одну від одної три нави.

На невеликому підвищенні розташована ще одна пам’ятка Херсонеса — сигнальний (туманний) дзвін. Ще півстоліття тому він виконував функцію маяка — в умовах поганого огляду оповіщав екіпажі кораблів про близькість берега.

По всій території городища розкидані фундаменти і руїни давніх споруд. Це залишки житлових будинків, громадських будівель і християнських храмів. Багато і господарських будівель, ям для зберігання продуктів, води, а також для засолювання риби.

1892 року на території давнього городища було створено археологічний музей, що нині перетворився на велику наукову установу, — Національний заповідник «Херсонес Таврійський». У музеї заповідника два відділи — античний і середньовічний, у яких виставлено знахідки, що належать до різних періодів історії міста. Музейні експозиції розмістилися в будівлях, зведених у XIX столітті для монастиря Святого Володимира, який розташовувався поряд із стародавніми руїнами.

У 2000-х роках відновили напівзруйнований монастирський храм — Свято-Володимирський собор. Він був закладений 1861 року, автор проекту цього храму у візантійському стилі — Д. І. Гримм.

Будувався собор близько ЗО років. У його нижньому ярусі збереглися залишки середньовічного храму, в якому, за легендою, хрестився князь Київської Русі Володимир Святославич.

Комментарии запрещены.