Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Фортеця Каламіта в Інкермані

Фортеця Каламіта в ІнкерманіНа невисокій Монастирській скелі, що височіє над закінченням Севастопольської бухти, збереглися залишки стін і веж середньовічної твердині Каламіта. Вона була побудована в XV столітті на місці укріплення VI століття. Першими (наскільки вдалося встановити історикам) зручне місце на горі над бухтою примітили візантійці. Вони спорудили тут своє укріплення, одне з тих, що призначалося для захисту Херсонеса — головного міста північної провінції імперії.

Тоді Каламіта складалася з чотирьох веж. Після появи хозарів у Криму фортеця припинила існування. У XV столітті правитель князівства Феодоро князь Олексій наказав відновити її. Вирішивши зробити Каламіту морськими воротами своєї держави, феодорити повністю перебудували оборонні стіни, зруйновані вежі замінили новими.

Фортеця захищала порт князівства Феодоро — гавань Авліту, яка розташовувалася в Кілен-бухті. XVI — XVII століття — час ще однієї реконструкції Каламіти, яку провели вже нові господарі Криму, турки-османи. Вони перебудували її під нові вимоги фортифікації, пов’язані з використанням артилерії.

З’явилася ще одна вежа, було зміцнено стіни. Проте після приєднання Криму до Росії фортеця в Інкермані втратила військове значення, і поступово люди покинули її. Донині збереглися залишки оборонних стін фортеці та фрагменти кількох веж. Частково вціліли три вежі з шести, а також фортечний рів, у східній стіні якого видовбано штучні печери.

За однією версією, це церковний комплекс XV століття, за іншою — господарські будівлі. З автомобільної траси і залізниці, які проходять майже біля підніжжя скелі, добре видно одну вежу — ту, що на краю урвища. Вона має напівкруглу форму.

У вежі зберігся брамний проїзд — головний вхід у фортецю. За 12 метрів від неї розташована ще одна вежа, яка призначалася для додаткового захисту фортечної брами. Третя вежа, що частково збереглася, є найновішою зі споруд Каламіти.

її звели турки в XVI — XVII століттях, а у XVIII столітті в ній була в’язниця. У прямовисному схилі і біля підніжжя Монастирської скелі розташований старовинний печерний монастир Святого Климента.

Наземні храми, побудовані в XIX столітті і згодом зруйновані, в 1990-х роках відтворили за фотографіями й історичними документами. Комплекс печерних храмів датують XV століттям (за церковним переказом, вони з’явилися раніше).

Святий Климент, на честь якого названо обитель, — це Папа римський, за легендою, засланий в І столітті н. е. у Тавриду, на інкерманські каменоломні, римським імператором Траяном І.

Комментарии запрещены.