Санаторій «Карпати». Колишня резиденція графів Шенборнів. Романтичний палац збудовано 1890 р. на місці старого дерев’яного «мисливського будиночка».
Це була епоха символізму, тож символів тут не бракує. Палац – це своєрідний календар: будівля має 365 вікон, 52 кімнати та 12 входів, а в розкішному парку створено штучне озеро, обриси якого нагадують Австро-Угорську імперію. До 1938 р. знаходився в приватній власності.
Дивом пережив Другу світову війну. З 1946 р. тут діє санаторій Закарпатська область. Мукачеве.
Замок «Паланок». XIV ст. Збудований на місці давнішнього дерев’яного укріплення подільським князем Федором Корятовичем. За свою тривалу історію замок неодноразово перебудовували, укріплення розширювали.
Витримав не одну облогу, але жодного разу не був узятий штурмом. Твердиня встигла побувати і оплотом угорського антигабсбурзького руху (початок XVIII ст), і австрійською політичною в’язницею (кінець XVIII ст.). В 1805-1806 pp. тут від наполеонівських військ переховували королівську реліквію – Угорську святу корону.
За радянських часів тут у різний час знаходилися школа механізаторів, курси для голів колгоспів, профтехучилище. З 1960 р. – музей Закарпатська область.
Чинадійовє. Замок зведено в XIV ст. угорським бароном Перені. 1657 р. був сильно пошкоджений польськими військами, проте після війни швидко відновлений.
Із втратою оборонної функції часто змінювалися власники. У XVIII та XIX ст. замок кілька разів перебудовували, поступово перетворюючи його на палац. Збереглися згадки про розкішний парк, розбитий довкола замку в XIX ст. Під час Другої світової війни замок було перетворено на в’язницю.
На сьогодні від парку лишилися лише спогади, а сам замок передано в оренду художникам Закарпатська область. Ужгород.
Замок. XIV ст. Збудований місцевими магнатами Другетами на місці більш давніх укріплень. (За свідченнями істориків, перша фортеця постала тут ще в X ст) Немало «повоював», не раз перебудовувався.
Нині тут знаходяться Закарпатський краєзнавчий музей, картинна галерея Закарпатська область. Середнє.
Замок тамплієрів. XIII ст. Архітектура цього відносно невеликого донжона (оборонне вежі) веде свій родовід ще з часів Римської імперії. Довколг башти було кілька рядів частоколу, вхід знаходився на другому ярусі – легкі дерев’яні сходи в разі небезпеки можна було легко розібрати або спалити.
Після знищення «лицарів храму» деякий час належав монахам католицького ордену святого Павла. З XIV ст. переходить до рук угорських магнатів.
Господарі змінюються часто – Палоччі, Друге, Добо. Міжусобиці, угорсько-турецькі та угорсько-австрійські війни помалу руйнують старовинне укріплення. Власники не особливо переймаються його станом, оскільки архаїчна фортифікація не могла протистояти вогнепальній зброї вже у XVI ст Остаточно замок було зруйновано підчас антигабебурзьких виступів угорської шляхти в 1703-1711 pp. під проводом Ференца II Ракоці Закарпатська область.
Середнє. Винні підвали.
XVI ст Коли у Середньому почали вирощувати виноград і робити вино, точно не встановлено. Однак відомо, що представники словацького шляхетського роду Добо, які стали власниками Середнього 1526 p., силами полонених турок значно поглибили та продовжили існуючі винні погреби.
Роботи тривали не один рік, а загальна довжина тунелів, вирубаних у скельній породі, сягає 4 км Закарпатська область. Невицьке. Замок.
XIV ст. Збудований на місці дерев’яних укріплень XII ст. трансильванським князем італійського походження Яном Другетом. Збереглася легенда про «Поган-дівча» – одну із спадкоємиць князя Яна. Захопившись будівництвом та укріпленням замку, ця пані обклала околишній люд непосильними податками та повинностями.
Тоді на допомогу народу прийшов добрий король Матяш. Не бажаючи даремно проливати кров своїх вояків, він звелів уночі зігнати під стіни замку всю худобу з околишніх сіл, прив’язавши на шиї тваринам дзвоники. Залога замку, почувши під стінами бряжчання, як вони гадали, зброї та рух величезного війська, злякалася й здалася без бою. А добрий король власноручно стратив княжну.
Упродовж XVI-XVII ст. замок неодноразово переходив з рук в руки. Причому воювали за нього лише нащадки засновника – представники роду Другетів.
Події, пов’язані з реформацією, контрреформацією, протистоянням князів Трансильванських та династії Іабсбургів, розвели їх по різних таборах. Історія замку як фортифікаційної споруди завершилась 1644 p., коли війська Дьордя II Ракоці – фанатичного протестанта – спалили й частково зруйнували власність Дьордя III Другета – ревного католика.
Піля цього фортеця не відновлювалася Закарпатська область. Хуст. Замок.
XI-XVI ст Збудований для контролю над торговельним шляхом по Тисі. Колись велична споруда, нині – це лише романтичні руїни. Неприступна фортеця лякала загарбників самим своїм виглядом.
Так, 1660 р. турецьке військо не наважилося штурмувати замок, відправивши до нього парламентарів. Останній бій залоги хустського замку відбувся 1717 р., коли вояки самі атакували 12-тисячну татарську орду поблизу села Вишкова.
Половину ординців було вбито або захоплено в полон. У результаті бою було відбито ясир, захоплено табун з 8 тис. коней, іншу значну здобич. Із втратою оборонного значення у XVIII ст. замок поступово занепадає.
Туї ще утримується невеликий гарнізон, але в основному фортецю використовують як військовий склад. З липня 1766 р. під час сильної бурі в замок тричі влучають блискавки.
В результаті пожежі, спричиненої ними, в замку вибухають порохові погреби. Руйнування були настільки сильними, що Австро-Угорська влада вирішила не відновлювати укріплення.
1776 р. гарнізон, який налічував на той час кілька чоловік, розформовують, військове майно вивозять, а замкові стіни дозволяють розбирати місцевій громаді Тернопільська область. Кременець.
Колегіум. Створений 1702 р. Єзуїтський колегіум проіснував до 70-х років XVIII ст Після скасування просвітницького ордену в будівлі працювала окружна світська школа, що готувала вчителів. 1805 р. тут починає діяти Вища Волинська гімназія, перейменована 1819 р. на Кременецький ліцей.
1833 р. після польського повстання ліцей закривають, а його бібліотеку, колекції нумізматики, живопису, графіки, скульптури передають новостворєному Київському імператорському університету. До початку XX ст. тут працювала православна духовна семінарія, а з 1902 р. створено Волинське жіноче єпархіальне училище, яке готувало вчительок для початкових шкіл.
З 1920 р. ідо 1939 р. тут діє польський педагогічний ліцей, а з 1940 р. – радянський вчительський інститут, який проіснував до 1969 p., після чого був переведений до Тернополя. У Кременці було залишено лише педагогічне училище, згодом коледж. 2003 р. тут відкрито Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут Тернопільська область.
Кременець. Замок. XII-XVI ст. В середньовіччі Кременець вважався одним із найбільших міст Волині.
Під захистом неприступної фортеці процвітали ремесла, торгівля. 1536 р. король Сигізмунд І подарував Кременець і його околиці своїй дружині – італійці Боні Сфорці. Тоді старий замок було значно розширено та укріплено.
З тої пори гору на якій він стоїть, називають Боною, а замок – королеви Бони. Після смерті чоловіка королева назавжди виїхала з Кременця, залишивши управителів – старост та страшні легенди про криваві ванни, які вона приймала, прагнучи вічної молодості.
1648 р. замок після півторамісячної осади захопило козацьке військо на чолі з полковником Максимом Кривоносом. Твердиня зазнала значних руйнувань і вже не відновлювалася