Відповідно до ленінської ідеї монументальної пропаганди в Києві, замість скинутих пам’ятників російським монархам, почали з’являтися виготовлені нашвидку нові, комуністичні – чорний бюст Карла Маркса під білою аркою на Думській площі, численні бюсти і пам’ятники В. Леніну (на Привокзальній площі, в селищі Грушки тощо). Нові реалії життя та соціальне замовлення з боку більшовицької влади все сильніше впливали на характер мистецтва. Організація робітничих клубів для пропаганди комуністичної ідеології (1925 їх у місті діяло вже 25) вимагала їх художньо-агітаційного оформлення. Серед творів монументального живопису тих років виділялися розписи комсомольських клубів, виконані 3. Толкачовим.
Неоднорідність ідейно-художніх уподобань українських митців 20-х pp. виразно проявилася в літературному житті, особливо в поетичній творчості. Якщо комуністична (як космополітична, так і національна) українська література зосереджувалася головним чином у тогочасній столиці УРСР – Харкові, то центром творчості консервативніших літераторів (таких, що від нової влади трималися осторонь) був Київ. Тут, зокрема, мешкали такі талановиті поети, як М. Зеров, М. Бажан. II Гич и па. В Києві створено філії харківських письменницьких спілок – “Плуг” і “Гарт”, а також “Київська асоціація пролетарських письменників”, творчі об’єднання “МАРС”, “ВАПЛІТЕ”. “Жовтень”, “Молодняк” та ін. У 1924 і 1925 до МІ ста приїздив надзвичайно популярний серед комуністичної молоді В. Маяковський. Виступав з лекціями тут і колишній киянин, а в ті роки народний комісар освіти А. Луначарський.
Важливою подією в культурному житті Києва стало створення 1922 нова горського театру “Березіль” під керівництвом Л. Курбаса. Ідейна спрямованість театру була цілком лівою, але це не завадило його визначним творчим здобуткам. Класичні сценічні твори ставилися в Театрі опери та балету, відкритої о 1926, двох міських драматичних театрах, Українському та Російському. В 1924 відкрився Театр юного глядача. На початку 30-х pp. до них додалися Театр Київського,твого округу та Театр музичної комедії. Поряд з ними працювало шість районних театрів і б,паю інших театральних і музичних колективів.