Провідними міськими періодичними виданнями були консервативний “Киевлянин” та ліберальна “Киевская мысль”. Зростав авторитет україномовної преси – щоденна газета “Рада”, щомісячні журнали “Україна” та “Літературно-науковий вістник”. Інтереси польської громади віддзеркалювала щоденна газета “Dziennik Kijowski”. Активно працювали наукові товариства – історичне Нестора літописця, юридичне, фізико-математичне, медичне, природниче, економічне, технічне тощо, загалом – 37. Крім того, було 23 культурно-просвітницьких товариства, в тому числі україномовна “Просвіта”, сільськогосподарських та 13 спортивних.
Культурні потреби киян задовольняли 7 видавництв і 45 друкарень, 41 книжковий магазин та 62 книжкові лавки, 23 бібліотеки, 8 музеїв, зокрема Міський музей старожитностей і мистецтв, Військово-історичний та Церковно-археологічний при Духовній академії, а також 11 театрів і постійно діючих театральних сцен, серед яких найбільше значення мали Міський театр (опери і балету), театр Соловцова (російської драми) та український драматичний театр, який діяв під орудою Товариства грамотності. В 1913 київськими друкарнями випущено 4111 найменувань видань. Крім цього в місті виходило 10 щоденних і 15 щотиждневих газет, а також 17 щомісячних журналів.
До цього варто додати безліч безцінних пам’яток старої (Софійський, Михайлівський, Успенський та ін. собори) і нової (Володимирський, Покровський собори) архітектури, парки та чудові краєвиди з схилів Дніпра, електричне освітлення центральних вулиць, ресторани і кафе- шантани, ринки і все інше, що Київ мав напередодні Першої світової війни.
Початок Першої світової війни 1 серпня за і юним стилем 1914 позначився патріотичною маніфестацією на Софійській площі. Проте рада київського Товариства українських поступовців (ТУП) вже у вересні 1914 ухвалила постанову, що українці мусять зайняти в ній нейтральну позицію. Поразка російської армії 1915 та неспроможність державної бюрократії впоратися з завданнями гуманітарного характеру, які висував військовий час, сприяли пом’якшенню позиції урядових кіл щодо українства. Наприкінці першого року війни створюються громадські організації, орієнтовані на благодійну діяльність –