Найзначнішою з підпільних марксистських організацій міста в першій половині 90-х pp. XIX ст. була утворена 1891 “Российская группа социал-демократов”, активні учасники її – Я. Ляховський, Б. Ейдельман, І. Чорба, С. Мержинський та ін. Вони спочатку поширювали марксистську літературу серед студентів і гімназистів, але незабаром налагодили зв’язки з робітниками деяких підприємств міста. В тому ж 1891 до Києва приїхав професійний революціонер ІО. Мельников, який, увійшовши до названої соціал-демократичної групи, організував навколо неї мережу марксистських робітничих гуртків. У 1894 у Києві розгорнувся робітничий страйковий рух: страйкували працівники Головних залізничних майстерень та шевських підприємств. У грудні наступного року за ініціативою ІО. Мельнікова в місті створено “Робітничий комітет”, який виконував роль зв’язуючої ланки між київською Російською групою соціал-демократів (складалася переважно з представників демократичної інтелігенції) та марксистськими групами на підприємствах міста. Але в квітні 1896 Ю. Мельникова та кількох його товаришів заарештували, і поширення робітничого руху на певний час було загальмовано. Останнє зумовлювалося і подальшими репресіями проти членів марксистських гуртків.
Проте попри важкі втрати соціал-демократичні організації міста разом з студентським союзом київських земляцтв і організацій змогли провести 11 березня 1901 велику демонстрацію па Хрещатику під червоними прапорами (за деякими даними в ній взяло участь до 15 тис. маніфестантів). Демонстрацію розігнала поліція, певну частину її учасників заарештувала. Свої, головно чином терористичні, акції в Києві проводили і представники новоствореної партії соціалістів-революціонерів – есери. Найгучнішою з них була спроба Замаху Ф. Фрумкіної на начальника Київського губернського жандармського управління генерала В. Новицького.
В останній декаді липня 1903 працівники багатьох підприємств міста взяли участь у загальному політичному страйку. За наказом генерал-губернатора М. Драгомирова 26 липня до Києва введено війська. Вулиці міста почали патрулюватися не тільки поліцією, а й армійськими підрозділами.