Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Марксистська література

Марксистська  література

Найзначнішою з підпільних марксистських організацій міста в першій половині 90-х pp. XIX ст. була утворена 1891 «Российская группа социал-демократов», активні учасники її — Я. Ляховський, Б. Ейдельман, І. Чорба, С. Мержинський та ін. Вони спочатку поширювали марксистську літературу серед студентів і гімназистів, але незабаром налагодили зв’язки з робітниками деяких підприємств міста. В тому ж 1891 до Києва приїхав професійний революціонер ІО. Мельников, який, увійшовши до названої соціал-демократичної групи, організував навколо неї мережу марксистських робітничих гуртків. У 1894 у Києві розгорнувся робітничий страйковий рух: страйкували працівники Головних залізничних майстерень та шевських підприємств. У грудні наступного року за ініціативою ІО. Мельнікова в місті створено «Робітничий комітет», який виконував роль зв’язуючої ланки між київською Російською групою соціал-демократів (складалася переважно з представників демократичної інтелігенції) та марксистськими групами на підприємствах міста. Але в квітні 1896 Ю. Мельникова та кількох його товаришів заарештували, і поширення робітничого руху на певний час було загальмовано. Останнє зумовлювалося і подальшими репресіями проти членів марксистських гуртків.

Проте попри важкі втрати соціал-демократичні організації міста разом з студентським союзом київських земляцтв і організацій змогли провести 11 березня 1901 велику демонстрацію па Хрещатику під червоними прапорами (за деякими даними в ній взяло участь до 15 тис. маніфестантів). Демонстрацію розігнала поліція, певну частину її учасників заарештувала. Свої, головно чином терористичні, акції в Києві проводили і представники новоствореної партії соціалістів-революціонерів — есери. Найгучнішою з них була спроба Замаху Ф. Фрумкіної на начальника Київського губернського жандармського управління генерала В. Новицького.

В останній декаді липня 1903 працівники багатьох підприємств міста взяли участь у загальному політичному страйку. За наказом генерал-губернатора М. Драгомирова 26 липня до Києва введено війська. Вулиці міста почали патрулюватися не тільки поліцією, а й армійськими підрозділами.

Комментарии запрещены.