Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Міжнародний престиж Київської Русі

Міжнародний  престиж Київської Русі

Зростала чисельність мешканців передмість та сіл — на Печорську (Берестове), в заплаві р. Либідь (Предславине), в інших районах. Навколо столиці стали з’являтися монастирі — осередки християнської духовності. Серед них особливу роль відігравав Києво-Печерський монастир. Історія цієї обителі починається з 1051, коли чернець Антоній, що повернувся з Афону, зайняв печерку для молитов Іларіона, який став митрополитом, і навколо нього почала збиратися братія. Справжнє піднесення монастиря відбулося за часів ігуменства Феодосія, коли в ньому розпочалося будівництво Успенського собору (1073), освяченого 1078.

Серед інших монастирів з кам’яними соборами другої половини XI ст. слід зазначити Видубицький монастир, Кловський з мурованим собором Богородиці Влахернської, а також Янчин на Андріївській горі, Дмитрівеький на Михайлівській горі, Симеонів на Копиревому кінці поблизу Львівської площі.

Міжнародний престиж Київської Русі в часи правління Ярослава Мудрого був надзвичайно високий.

Київський великокнязівський дім знаходився в шлюбних зв’язках майже з усіма провідними коронованими сімействами Сиропи. їх посольства відвідували Київ, а дехто з представників правлячих династій цих держав перебував при великокнязівському дворі тривалий час.

Високим авторитетом у Європі київський великокнязівський стіл користувався і при синах Ярослава, які правили після нього — Ізяславі (1054-68, 1069- 73, 1077-78), Святославі (1073-76) і Всеволоді (1077, 1078-93). Проте між ними час від часу спалахували чвари, найгостріші впродовж 1068-78. Наступні 15 років правління освіченого і поміркованого Всеволода Ярославича, який спирався па свого енергійного і талановитого сина Володимира Мономаха, позначилися певною внутрішньополітичною стабільністю і розвитком культури.

Після поразки Ярославичів па р. Альті в 1068 Київщина зазнавала безперервних половецьких нападів. Тиск кочівників особливо посилився у 90-х pp. XI ст., коли їх загони доходили до самото Києва і спустошували монастирі, розташовані на південь від столиці (1096). Однак на межі XI-XII ст. їхній натиск удалося відбити.

Комментарии запрещены.