Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Тимчасовий всеукраїнський комітет

Тимчасовий  всеукраїнський комітет

Не гаяли часу і більшовики. 26 травня на нелегальній партійній нараді в Снитошипі обрано Тимчасовий всеукраїнський комітет робітничої комуністичної партії, який встановив тісні контакти з більшовиками з українських міст, що опинилися на території Радянської Росії. Останні за участю делегатів з України 5—12 липня 1918 провели в Москві і з’їзд КП(б)У, що визнала себе однією з організацій РКП(б). Основне завдання, яке з’їзд поставив перед більшовиками України, полягало в організації «збройного повстання робітничо-селянських мас проти їх гнобителів», що означало курс на розгортання масової антиурядової діяльності.

На відміну від більшовиків і національно-соціалістичних радикалів, права російська опозиція так і не набула чітких організаційних форм і жодних активних дій проти гетьманської влади не розпочала, хоч ставилась до неї з неприхованою антипатією. Вона в переважній більшості чудово розуміла, що тільки П.П. Скоропадський може дати їй притулок і захист від більшовицького терору.

Події, які розгорнулися в останні місяці 1918, були органічно пов’язані з тією внутрішньою боротьбою, що точилася в столиці Української держави. Якщо в травні — вересні гетьман міг спиратися як па німецькі війська, так і на власні, помірковані ліберально-консервативні кола безвідносно до національного походження їх представників, то в жовтні обидві ці опори захиталися. Було зрозуміло, що німці програють війну. З огляду на високу ймовірність більшовицької агресії проти України після розгрому Німеччини в Києві зростала кількість прихильників курсу на зближення з державами Антанти та майбутню федерацію з білою Росією. Цей курс підтримував «Протофіс» та російські праві і право-центристські кола.

В.К. Винниченко, який 18 вересня 1918 очолив Національний союз, весь час вів подвійну гру, підтримуючи зв’язки з гетьманом, і водночас готуючи проти нього збройний виступ. На його боці був есер М. Шаповал. Потайки від інших керівників Національного союзу вони почали вести переговори з представниками різних військових формувань щодо можливого виступу проти гетьмана. Але навіть серед членів центральних комітетів соціал-демократичної та соціалістично-революційної партій ця ідея не мала підтримки.

Комментарии запрещены.