На початок XX ст. Київ в архітектурному відношенні являв собою одне з найкрасивіших міст Російської імперії та Європи. Його споруди відзначалися художньою вишуканістю і гармонійно поєднувалися з особливостями рельєфу, :і парками, схилами і широкою панорамою Дніпра.
Впродовж 80-х pp. XIX ст, у громадсько-політичному житті Києва, як і всієї Російської імперії, спостерігалася розгубленість. Проте з межі 80-90-х pp. все більшим впливом серед радикально налаштованої молоді починає користуватися соціалізм. Соціалістична пропаганда серед студентства та робітників міста проводилась вже з 80-х pp. У наступному десятилітті вона набула виразнішого характеру і в Києві, подібно до петербурзького “Союзу борьбы за освобождение рабочего класса”, утворився подібний власний “Союз”.
У середині 90-х pp. в університеті активно працював гурток української студентської молоді соціалістичної орієнтації, який невдовзі поділився па дві частини – радикальну на чолі з Д. Антоновичем сином В. Антоновича та поміркованішу, “драгоманівську”,- під проводом К. Василенка та М. Ковалевої,кого. Помірковані молоді українські соціалісти створили 1897 у Києві український соціал-демократичний гурток.
В 1897 за ініціативою В. Антоновича та О. Кониського відбувся з’їзд представників українських громад більш як з 20 українських міст, на якому створено “Загальну українську безпартійну демократичну організацію” (ЗУБДО). Метою її була широка культурно-просвітницька діяльність, зокрема через організацію урочистих святкувань ювілеїв українських діячів – 1. Котляревського, М. Лисенка та ін. Така робота ЗУБДО сприяла зміцненню та піднесенню українського руху, але повністю не могла задовольнити всіх членів організаії. В грудні 1902 у Києві відбувся з’їзд створеної в січні 1900 у Харкові Революційної української партії (РУП), яку очолили Д. Антонович, В. Винниченко та Є. Голиципський. В 1904 у Києві створено дві нові українські національні партії – Українську демократичну партію (УДП) на чолі з поміркованими громадськими діячами О. Лотоцьким та Є. Чикаленком та Українську радикальну партію (УРП) під проводом письменників Б. Грінчепка та (“. Сфремова. Попри свої назви вони стояли на ліберальних конституціоналістсько-автономних засадах.