Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Вступ

Вступ

На початок XX ст. Київ в архітектурному відношенні являв собою одне з найкрасивіших міст Російської імперії та Європи. Його споруди відзначалися художньою вишуканістю і гармонійно поєднувалися з особливостями рельєфу, :і парками, схилами і широкою панорамою Дніпра.

Впродовж 80-х pp. XIX ст, у громадсько-політичному житті Києва, як і всієї Російської імперії, спостерігалася розгубленість. Проте з межі 80-90-х pp. все більшим впливом серед радикально налаштованої молоді починає користуватися соціалізм. Соціалістична пропаганда серед студентства та робітників міста проводилась вже з 80-х pp. У наступному десятилітті вона набула виразнішого характеру і в Києві, подібно до петербурзького «Союзу борьбы за освобождение рабочего класса», утворився подібний власний «Союз».

У середині 90-х pp. в університеті активно працював гурток української студентської молоді соціалістичної орієнтації, який невдовзі поділився па дві частини — радикальну на чолі з Д. Антоновичем сином В. Антоновича та поміркованішу, «драгоманівську»,- під проводом К. Василенка та М. Ковалевої,кого. Помірковані молоді українські соціалісти створили 1897 у Києві український соціал-демократичний гурток.

В 1897 за ініціативою В. Антоновича та О. Кониського відбувся з’їзд представників українських громад більш як з 20 українських міст, на якому створено «Загальну українську безпартійну демократичну організацію» (ЗУБДО). Метою її була широка культурно-просвітницька діяльність, зокрема через організацію урочистих святкувань ювілеїв українських діячів — 1. Котляревського, М. Лисенка та ін. Така робота ЗУБДО сприяла зміцненню та піднесенню українського руху, але повністю не могла задовольнити всіх членів організаії. В грудні 1902 у Києві відбувся з’їзд створеної в січні 1900 у Харкові Революційної української партії (РУП), яку очолили Д. Антонович, В. Винниченко та Є. Голиципський. В 1904 у Києві створено дві нові українські національні партії — Українську демократичну партію (УДП) на чолі з поміркованими громадськими діячами О. Лотоцьким та Є. Чикаленком та Українську радикальну партію (УРП) під проводом письменників Б. Грінчепка та («. Сфремова. Попри свої назви вони стояли на ліберальних конституціоналістсько-автономних засадах.

Комментарии запрещены.