В боротьбі за владу, що спалахнула між синами Святослава, переможцем вийшов Володимир (978-1015). Спочатку він спирався на язичницькі кола. Це відбилося в спорудженні величного капища на Старокиївській горі, в центрі якого стояв ідол Перуна, а поруч з ним – куміри інших язичницьких богів. Навпроти, між палацем Ольги та новим капищем, молодий князь збудував кам’яний, так званий Південний палац, де полюбляв бенкетувати з боярами, старшою дружиною і міськими старійшинами. Однак, утвердившись у Києві, Володимир, після тривалих коливань (так званий “вибір віри”) і здобуття Корсуні (Херсонеса), сам прийняв хрещення і обернув у християнство візантійського обряду всю Русь. Офіційна церковна дата Володимирового хрещення – 988, але наукові дослідження доводять, що це мало місце наступного року.
З хрещення Володимира починається блискучий 150-літній період в історії Києва і Давньоруської держави, що стала з кінця X ст. органічною складовою частиною високо розвинутої Візантійсько-Східнохристиянської цивілізації. Кам’яне будівництво розгорталося, перш за все, в межах укріпленого палацово-ритуального центру на Старокиївській горі. Споруджене на початку 80-х pp. X ст. велике капище, як і інші язичницькі святилища, були зруйновані. Натомість великий князь будує величний собор на честь Богородиці, так знану Десятинну церкву, освячену 996.