Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Eкономічний розвиток. Міське самоврядування і господарство

Скасування кріпосного права у 1861 році відкрило нову епоху в історії нашої країни. Будучи спочатку укладом феодального ладу, капіталізм після падіння кріпацтва перетворився на пануючу суспільно-економічну формацію.

За капіталізму утворилися більш сприятливі умови для розвитку продуктивних сил.
Значно швидшими темпами, ніж раніше, розвивалася промисловість і у Києві, який був одним з великих міст Росії. У другій половині XIX століття він став економічним центром Правобережної України — району з
розвинутою харчовою промисловістю, в першу чергу цукровою. В пореформений період цукрова промисловість зробила тут значний крок вперед у своєму розвитку. За 35 років (1865-1900 pp.) виробництво цукру в правобережних українських губерніях зросло з 1,7 млн. до 27 млн. пудів, тобто майже в 16 разів. Правобережна Україна перетворилася на основного виробника цукру в царській Росії. У 80-90-х роках вона давала 2/3 усього російського цукру.
Найбільш розвинутими галузями промисловості у Києві були харчова і легка (цукрово-рафінадна, борошномельна, кондитерська, дріжджова, винокурна, пивоварна, тютюнова тощо). Великими промисловими підприємствами були цукрово-рафінадний завод на Деміївці, млини Бродського і Шлейфера, тютюнові фабрики С. Когена, М. Когена та ряд інших. Лише на цукрово-рафінадному заводі на Деміївці у 1897 році працювало 1200 робітників і було вироблено 1550 тис. пудів цукру на 8,5 млн. крб., тобто більше V4 продукції усіх промислових підприємств міста.
У зв’язку з розвитком транспорту і харчової промисловості в пореформений період у Києві почала створюватись металообробна і машинобудівна промисловість. У 1862 році на Звіринці (Печерськ) були засновані механічні майстерні, які у 1895 році були переведені в район залізничного вокзалу і перетворені у великий Південноросійський машинобудівний завод, який виробляв котли, машини для цукрової л спирто-горілчаної промисловості та інше. В кінці 90-х років тут працювало 800 — 1000 робітників. Великими підприємствами були також відкритий у 1880 році завод
Гретера і Криванека на Шулявці, що виготовляв устаткування для цукрових та інших заводів, завод Термена на Кузнечній вулиці (тепер вул. Горького) по виробництву приладів для цукрових і винокурних заводів, млинів тощо. У 1880 році було засновано завод Ницького на Кирилівській вулиці (тепер вул. Фрунзе), де виготовлялись залізні й мідні вироби для винокурних заводів, завод Шанца на Шулявці по виробництву різних чавунних відливок і ваг.
У зв’язку із будівництвом залізниць у 1868 році були створені Головні залізничні майстерні, де вже в 1885 році працювало більше тисячі робітників.
Для ремонту пароплавів у 1873 році на Подолі були відкриті майстерні, де працювало до тисячі робітників.
Потужним підприємством у другій половині XIX століття був і «Арсенал», заснований ще у 1764 році. Тут у 1897 році працювало 750робітників. «Арсенал» був одним з найбільших військових підприємств царської Росії по виготовленню та ремонту артилерійського спорядження.
Значний загін робітників був зайнятий у поліграфічній промисловості. На початок XX століття в 21 друкарні, підпорядкованій фабричній інспекції, працювало понад 1,2 тис. робітників. Але в місті існувало ще близько 50 друкарень, не підпорядкованих інспекції.
На кінець XIX століття Київ уже був містом з досить розвинутою фабрично-заводською промисловістю. Характерними рисами промисловості Росії кінця XIX століття, в тому числі і Києва, були концентрація виробництва, розвиток великої промисловості, поява іноземного капіталу.
За 37 років.(18р0-1897 pp.) кількість фабрик і заводів у Києві зросла в 4 рази — з 45 до 177, число робітників — у 7,5 раза-з 1,5 тис. до 11,2 тис. чоловік, а сума виробленої продукції — в 11 разів, що свідчить про значну концентрацію виробництва в цей час.

Оставить комментарий