Володимирський кафедральний патріарший собор – класичний зразок російсько-візантійського стилю у храмовій архітектурі. Висота хреста головного куполу – 49 м. Ідея спорудження в Києві величного храму на честь князя Володимира Великого виникла напередодні святкування 900-річчя Хрещення Русі.
Початковий проект розробив арх. І. Штром, але через дорожнечу його довелося переробити. Споруду доручили арх. А. Беретті, однак спроектоване їм будівля дала тріщини, і будівництво в 1864 р. заморозили. Роботи завершив в 1882 р. арх. В. Ніколаєв за рекомендаціями всесвітньо відомого фахівця по склепінним спорудам Р. Берганда. Внутрішнім оформленням керував професор А. Прахов, що залучив до роботи 96 відомих художників, в т.ч. Васнєцова, Нестерова, Врубеля, Котарбінського, Пимоненка, які перетворили Володимирський собор на справжню художню перлину. Володимирський собор побудований в так званому російсько-візантійському псевдо стилі. Собор у плані – традиційний давньоруський шестистовпний храм, але увінчаний 7 вежами.