Грушевський Михайло (1866 – 1934)

Дитинство Михайло Грушевський провів на Кавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті на історико-філологічному факультеті.

В університеті працював під керівництвом Володимира Антоновича. У травні 1894 року захистив магістерську дисертацію. 1894-1914 — професор Львівського університету, голова НТШ, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника». Засновник і голова Українського Наукового Товариства. Вершиною наукової діяльності М. Грушевського стало написання загальної історії України. В основу цієї праці була покладена розроблена автором історична схема самостійного розвитку українського народу від найдавніших часів, що аргументовано спростовувала прийняту російською історіографією концепцію про єдину загальноросійську народність-колиску. 4 березня 1917 в Грушевський був заочно обраний головою Української Центральної Ради. Він став головою першого уряду незалежної України і перебував на цій посаді понад рік. Після падіння Центральної Ради у квітні 1918 року Грушевський перебував деякий час у Кам’янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше — у Празі, Відні, Женеві. 1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім’єю переїжджає в СРСР, до Києва. За шість років його обирають дійсним членом Академії наук СРСР. У 1924-1931 року очолював історичні установи ВУАН. Наприкінці 1934 Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул і невдовзі після операції помер.