Київ — столиця Київської Русі

З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів.
У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра на Угорську гору пирувати (це місце знаходиться під площею Слави на Печерську, де і зараз стоїть Аскольдова могила), Олег вбиває їх і починає правити Києвом. Він завоював оточуючі Київ території і підпорядкував собі племена, що жили на них, тим самим об’єднавши Русь.

У кінці IX ст. н.е. коли київським князям вдалося, нарешті, об’єднати під своєю владою розкидані і розрізнені племена, Київ стає політичним і культурним центром східних слов’ян, столицею Київської Русі — давньослов’янської феодальної держави. У силу свого розташування на торгових шляхах «з варяг у греки», Київ довгий час підтримував міцні політичні та економічні зв’язки з країнами Центральної та Західної Європи.

Про вплив і значення Києва свідчать численні родинні зв’язки київських князів з царюючими будинками Європи. Царівна Анна, сестра візантійських імператорів, відмовила імператору Оттону II на користь князя Володимира (980—1015), хрестителя Русі. Київський князь Ярослав Мудрий (1019—1054) був одружений на доньціі шведського короля, його син Всеволод I — на доньці візантійського імператора Костянтина Мономаха. Донька Ярослава Мудрого Єлизавета вийшла заміж за норвезького принца Гаральда. Анастасія вийшла заміж за Андрія Угорського, а Анна — за французького короля Генріха I. Після його смерті Анна управляла Францією як регент і увійшла в історію Франції як Анна Руська, королева французька (Аnnе dе Russie Reine de France). Володимир Мономах (1113—1125) був одружений на доньці англійського короля.
Київ починає особливо бурхливо розвиватися за часів правління Володимира Великого (980—1015). З метою зміцнення єдності Київської Русі та збільшення її впливу на міжнародній арені, князь Володимир у 988 р. хрестив Русь. Християнство принесло Київської Русі значну політичну користь та послужило імпульсом для подальшого розвитку писемності та культури. При Володимирі Великому в Києві було споруджено перший кам’яний храм – Десятинна церква.

В ХІ ст. площа міста стрімко збільшується. Це століття будівельного буму на Русі. Грунтуються Києво-Печерський і Кловський монастир, будуються зміцнення навколо Києва, Софіївський собор, Золоті ворота. ХІ – ХІІI століття вважаються розквітом міста, незважаючи на те, що сама Київська Русь вже переживає не найкращі часи.
Місто нараховує 50 тисяч жителів, що є відмінним показником його розвитку. Для прикладу: Лондон в той же час нараховував 20 тисяч жителів, а Новгород — 35. Більшість європейських столиць досягли межі в 50 тисяч мешканців лише через 200—300 років. У ХІІ ст. Київ був одним з найбільших і найкрасивіших міст і столицею одного з найсильніших світових держав на той час. У ті часи місто стає ареною боротьби за владу між князями, постійно переходить з рук в руки, але, незважаючи на це, не піддається руйнуванню. Київ залишається столицею Русі і володіння їм надзвичайно заманливо для претендентів.

За правління Ярослава Мудрого Київ стає одним з найбільших вогнищ цивілізації в християнському світі. В ті часи місто налічувало близько 400 церков, 8 ринків і більше ніж 50 000 жителів. Київ був в числі найбільш процвітаючих ремісничих і торгових центрів Європи. З західноєвропейських міст за чисельністю мешканців він поступався лише 100-тисячному Парижу. Бурхливий розвиток Києва було перервано татаро-монгольською навалою, в результаті чого в 1240 р. місто було зруйновано і розграбовано.