Військо України. Задум Хмельницького, який міг змінити сьогоднішню долю українців

Ім’ям гетьмана Богдана Хмельницького названий цілий період в історії України, який насичений переломними моментами. Хмельниччина стала безцінним етапом державотворення, однак не всім планам її лідера судилось стати реальністю.

До Дня захисника України сайт “24” підготував для вас серію матеріалів про визначні військові досягнення нашої країни: від Київської Русі — до тепер. Адже зараз все могло бути по-іншому.

Народжений бути легендою
Був собі дрібний шляхтич Михайло Хмельницький, який жив при дворі коронного гетьмана, і народився у нього син Богдан-Зиновій… Хлопчик мало чим відрізнявся від своїх однолітків. А навіть якщо відрізнявся — цього вже точно не пригадають сучасні старожили. Напевне, щось незвичайне таки повинно було вплинути на Богдана ще дитиною, щоб дорослим він став символом одного з найяскравіших етапів державотворення України.

Наш національний герой намагатиметься осмислити такі повороти своєї долі у найбільш самотні моменти, але безуспішно. Отже, була це неминучість чи свідомий вибір — так і залишається загадкою навіть до сьогодні.

Десь у такому дусі оповіді, більше притаманного казкам, ми змушені говорити про Богдана Хмельницького навіть у 2015-му році. І це тоді, коли предметом для розмови про XVII століття, не так вже й віддаленого від нас у часі, мали б ставати перевірені факти.

Пам’ятник Богданові Хмельницькому у Києві

Таких перевірених фактів обмаль, коли йдеться про ранній етап життя Богдана Хмельницького. Народився він 1595 року або може навіть 1596. Але якщо це було роком раніше чи пізніше — теж не смертельно. Сталось це у Чигирині (Черкаська область), у Жовкві (Львівська область) чи десь-інде — це ще одна загадка.

На щастя, окрім таких містичних неточностей, у біографії Богдана Хмельницького є й абсолютно достовірні моменти.

Лідер для свого народу
Визначні українські історики XX століття, як то Михайло Грушевський чи Іван Крип’якевич, одностайні у своїх оцінках цього державного діяча. Хмельницькому, на їхню думку, справді вдалось завоювати довіру мас. Люди повірили йому як своєму лідерові, завдяки чому Визвольна війна відбулась.

Богдан Хмельницький в’їжджає до Києва (1649 рік)

За період Хмельниччини, який тривав приблизно 10 років (1648-1657), Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель. Натомість на цій території постала козацька держава, як одна з форм української державності.

До того усі верстви українського населення зазнавали утисків і це було особливо трагічно після придушення козацько-селянських повстань. Відповідь була гідною і точно не такою, щоб сподобатись Речі Посполитій.

Територія Гетьманщини на карті

Перемога чи зрада?
Для боротьби з поляками Хмельницький змушений був вдаватись і до деяких відчайдушних кроків. Спочатку гетьман залучився підтримкою Туреччини і Кримського ханату, сформувавши у 1647-1648 роках українсько-кримсько-турецьку коаліцію.

Ще одним переломним моментом стала Переяславська Рада 1654 року, результатом якої було підписання угоди з московським царем Олександром І Михайловичем. За її умовами, Україна входила до Московської держави на конфедеративній основі. Це, зрозуміло, були нові сили для боротьби проти Речі Посполитої. Але вже через два роки Московія домовлялась з поляками, знехтувавши Гетьманщиною та її інтересами.

Переяславська Рада (копія картини)

Водночас письменник і журналіст Олександр Дмитрук вважає, що більш трагічною для України, ніж навіть Переяславська Рада, була смерть сина Богдана Хмельницького Тимоша.

Хмельницький цілком серйозно планував стати королем України-Руси. Якби Тимош Хмельницький залишився живим, він був би першим українським королем,
— розповів експерт у коментарі сайту “24”.

Ця деталь могла мати вирішальну роль і вплинути на перебіг історії України протягом наступних століть. За словами нашого співрозмовника, етап так званої національної тиранії пройшли всі країни сучасної Європи. Серед них і найближчі сусіди України: Польща, Румунія, Угорщина.

Лише в одній Україні не було єдиновладдя. В історичному плані ми не пережили такої форми правління і ми ніяк не можемо змиритись з тим, що у нас має бути президентська форма правління. У нас це не відбулось свого часу і тепер ми не сприймаємо такої форми правління генетично,
— продовжує Дмитрук.