У 1918 році скориставшись розпадом Російської та Австро-Угорської імперій, Румунія окупувала українські земля: Ізмаїльський, Акерманський і Хотинський повіти Бассарабії, Північну Буковину і частину Мармарощини – Сигітщину в Закарпатті.
Режим, що його встановила Румунія на окупованих українських територіях, був ще жорстокішим, ніж у Західній Україні. Українці в румунській державі поділялися на три групи. Перша з них мешкала на придунайських землях Бессарабії, якаі належали колись Росії. У вересні 1924 року після того як румунський уряд відхилив пропозицію СРСР провести плебісцит у Бессарабії, тут спалахнуло Татарбунарське повстання, кероване комуністами. На його придушення румунський королівський уряд кинув війська з артилерією та Дунайську флотилію, внаслідок чого загинуло понад 3000 повстанців. Над арештованими учасниками повстання було організовано “процес 500″ На захист арештованих татарбунарців виступили А.Барбюс, Р.Роллан, Е.Сінклер, Т.Драйзер, А.Ейнштейн, Б.Шоу, Л.Арагон, Т.Манн, інші всесвітньо відомі діячі культури та науки. Під тиском світової громадської думки суд виправдав більшість арештованих, 85 повстанців було засуджено.
Друга невелика група українців проживала в повіті Марамуреш (Мармарош) і не виявила політичної активності.
Третя населяла Північну Буковину, де українська національно-культурна діяльність була найінтенсівнішою.
Буковинці зазнали найбільших утисків з боку румунської влади. Українців тут навіть не визнавали окремою національністю. Закон про шкільноцтво від 26 липня 1924 року трактував їх як ” румунів за походженням, що забули рідну мову”, і вимагав, аби вони віддавали своїх дітей до румунських шкіл. До 1927 року всі українські школи були закриті або румунізовані. У Чернівецькому університеті було закрито українські кафедри.
Румунізації піддавалася і православна церква. Українська преса була заборонена До 1928 року на Буковині зберігався воєнний стан.
У 1927 році почалася деяка лібералізація окупаційного режиму, що дало змогу частково відродити українське громадське життя. Відновлювалися культурні товариства, театральні трупи, хори тощо. Існували студентські товариства “Чорноморе”, “Запороже”, товариство “Кобзар”, спортивне товариство “Довбуш” та інші. З”явилася українська преса: тижневик “Рідний край”, єдина українська щоденна газета “Час” за редакцією Лева Когута.
Але у 1938 році, з приходом до влади в Румунії військових, почався період жорстокого, майже тоталітарного правління.