Видубицький монастир – древній монастир в Києві. Монастир був побудований між 1070 і 1077 роками Всеволодом Ярославовичем, сином Ярослава Мудрого. Був сімейним монастирем сина Всеволода, Володимира Мономаха та його нащадків.
Видубицький монастир був вотчинним монастирем Мономаховічей. У перші 120 років свого існування монастир швидко стає центром світського життя Києва. Тут князі влаштовують переговори, збирають рать і моляться перед походами. У монастирі живуть і працюють багато вчених ченців.
Перші будівлі монастиря були дерев’яними і не дожили до наших днів. З кінця XVII століття монастир обзаводиться кількома чудовими кам’яними будівлями: тут зводять пятікупольную Георгіївську церква в стилі козацького бароко, Спаську церква й трапезну. Дзвіниця, споруджена на кошти гетьмана Данила Апостола була зведена в 1727-1733 і надбудувана в 1827-1831.
При монастирі знаходиться некрополь, на якому поховано багато видатних діячів науки, мистецтв та громадські діячі, переважно XIX століття. Тут поховані Лелявський, Ушинский, Афанасьєв, Бец і пр. Тут мріяв бути похований Тарас Шевченко, так як, на думку багатьох його сучасників, в його вірші «Заповіт» згадувалося саме це місце. Однак він був опальним поетом, тому міська влада не дозволила ховати його в межах Києва та в його околицях. Проте до нас дійшли досить докладні зарисовки монастиря XIX століття, виконані рукою великого поета.