Автор: admin

Сер312012 by adminNo Comments

Киянин за походженням М. Пимоненко

Громадянський рух та освітньо-культурний розвиток Києва

Окрему роль у художньому житті Києва кінця XIX - початку XX ст. відігравав киянин за походженням М. Пимоненко. З Києвом був пов'язаний і початок творчого шляху відомого майстра історично-побутового жанру, близького родича Т. Шевченка (онука його старшої сестри Катерини) Ф. Красицького. Впродовж свого тривалого життя в Києві працював один з найпопулярніші з українських митців XIX XX ст. І. Іжакевич, який здобув художню освіту в іконописній майстерні Києво-Печерської лаври, а потім навчався у школі М. Мурашка. Разом з М. Врубелем він працював над відновленням фресок Кирилівської церкви, а потім виконував розписи у трапезній палаті Києво-Печерської лаври. У перші роки XX ст. в художньому житті Києва відбуваються певні зміни. (більше…)

Сер312012 by adminNo Comments

Міське положення

Київ у другій половині XIX ст.

Серед значних перетворень доби Олександра II поряд з селянською, військовою і судовою окреме місце посіла реформа міського управління. її здійснено на підставі виданого 1870 загальноросійського "Міського положення", за яким головним органом міського громадського самоуправління стала міська дума, склад якої обирався особами (фізичними і юридичними), що мали виборче право відповідно до майнового цензу. Коло повноважень міської думи охоплювало міські кошти та майно міста, його благоустрій, освітні, медичні та культурні заклади, заходи по забезпеченню його мешканців продовольством, підтримку мало заможних верств, розвиток міської промисловості й торгівлі. Вона також мала піклуватися про поліцію, пожежну частину, утримання в'язнів тощо. (більше…)

Сер302012 by adminNo Comments

Музей Івана Гончара

Визначні пам'ятки Києва

(Вул. Січневого повстання, 29). Заснований в 1993°як державний музей І.М. Гончара, з 1999 - Український центр народної культури "Музей Івана Гончара". З кінця 50-х pp. XX ст. скульптор і художник І.М, Гончар поряд з мистецькою творчістю проводив значну збиральницько-народознавчу роботу, результатом якої стала унікальна колекція народного мистецтва XVII-XIX ст.: іконопис, народна картина, музичні інструменти, народний одяг, рушники, килими, кераміка, різьблення, писанки, стародруки та ін. Після його смерті зібрання та творча спадщина стали основою колекції державного музею. Колекція Музею нараховує понад 15 000 одиниць збереження: тканина (рушники, килими, одяг, головні убори тощо, понад 2500 од); дерево - понад 250; кераміка - 750; писанки - 500; вироби з металу та скла

Сер302012 by adminNo Comments

Палац мистецтв "Український дім"

Визначні пам'ятки Києва

(Європейська площа). Споруджений 1982 (архітектори - В. Гопкало (керівник); В. Гречина, В. Коломієць, Л. Філепко). Загальна площа споруди 17 550 кв. м, в т.ч. 8850 - експозиційна. До 1989 тут містився Київський філіал Центрального музею В.І. Леніна при ЦК Компартії України, 1990-92 - Республіканський суспільно-політичний і культурний центр ім. В.І. Леніна, 1992-93 - Державний культурно-просвітницький центр "Український дім", 1993-97 - Центр "Український дім", з 1997 - Палац мистецтв "Український дім" (з 1999 - складова частина Національного комплексу "Експоцентр України"). Підкреслена урочистість і парадність фасадів та інтер'єрів будівлі створює тло для проведення в ній масштабних за обсягом і змістом акцій різноманітного спрямування; худ

Сер302012 by adminNo Comments

Поштова площа

Визначні пам'ятки Києва

Одна з центральних площ Подолу. Розташована на місці перетину Володимирсько-то узвозу, вулиць Сагайдачного і Набережно-Хрещатицької та Набережного шосе. Звідси дороги вели вздовж Дніпра до Видубичів і переправи через Дніпро, що знаходилася поблизу цього урочища, та трасою сучасних Володимирського узвозу та вул. Грушевського на Печерськ. В середині XVI ст., коли Поділ було обнесено укріпленнями і браму відновлено приблизно на старому місці, на розі П. п. і вул. Сагайдачного збудовано дерев'яну церкву Різдва Христового, замінену в 1810- 14 за проектом А.І. Меленського на муровану. При церкві існував цвинтар. З кінця XVII ст. браму називали Хрещатицькою, бо вона вела до Хрещатика. На плані міста 1695 перед нею позначено державні (підконтрольні воєводі) амбари, склади та лазні. (біль