Величне місто Київ

Проте війна не вщухала. В кінці травня 1649 Б. Хмельницький спрямував основні сили на Волинь і оточив фортецю Збараж, тоді як завдянням VI. Кричовського було прикривати Україну і безпосередньо Київ з боку Великого князівства Литовського, де для удару по козацькій державі вже було зібрано війська під командуванням коронного гетьмана Я. Радзивіла. У важких боях під Лоєвим Київський полк з іншими доданими до нього українськими силами виконав своє завдання, але зазнав важких втрат, пораненого М. Кричевського під час бою було захоплено в полон.

8 серпня 1649 П. Хмельницький уклав і королем Зборівський мирний договір, за яким Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств з її полковим устроєм, як він склався у перший рік Визвольної війни, набувала статусу автономної козачої держави на чолі з гетьманом. Прочитать остальную часть записи »

(Бульвар Т. Шевченка, 12). Один з найбільших літературно-художніх музеїв такого типу не тільки в Україні, айв Європі. Створений у вересні 1940 як Центральний музей Т.Г. Шевченка (пізніше Київський державний музей Т.Г. Шевченка). Експозицію відкрито в квітні 1941 в приміщенні колишнього царського Марийського палацу в Києві, де було зібрано бл. 10 тис. експонатів. Основою для створення фондової колекції музею стали експонати, зібрані для республіканської ювілейної виставки, присвяченої 125-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка, де експонувалися мистецькі твори з Галереї картин Т.Г. Шевченка та різноманітні матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Львова, Москви, Ленінграда, Саратова, Баку. Прочитать остальную часть записи »

(Новоє строєніс) — історична місцевість в середній частині басейну р. Либідь, на її лівому боці. Наприкінці XIX — на початку XX ст. становила ядро Либідської частини міста, нині входить до складу Голосіївського, Печерського та Шевченківського районів. За часів Київської Русі тут, при впадінні у Либідь струмка Клов (поблизу станції метро "Республіканський стадіон"), існувало княже село Предславине, назване на честь Предслави дочки Володимира Святославича і рідної сестри Ярослава Мудрого. Поселення з назвою Н. з. виникло в 30-х pp. XIX ст. у зв’язку з початком масштабного будівництва нової Печорської Фортеці. Мешканці хуторів на Печерську, які зносилися в зв’язку з фортифікаційними роботами, отримували під забудову ділянки в заплаві р. Прочитать остальную часть записи »

(Вул. Притисько-Микільська, 5) — жіночий монастир. Вперше згадується під 1441 у грамоті київського князя Олелька Володимировича. В 1566 київський протопоп Яків Гулькевич отримав його у довічне володіння за указом польського короля Сигізмунда-Августа II. У 1632 онук Гулькевича Іван передав монастир ігумені Агафії Гуменицькій. Монастир був тоді дерев’яний, з церквою св. Флора та Лавра. Наприкінці XVII ст. споруджено мурований будинок ігумені.

У 1712 Флорівський монастир об’єднали з ліквідованим на Печерську аристократичним Вознесенським монастирем, ігуменом якого була мати гетьмана І. Мазепи — Марія Магдалена. В 1722 закладено соборну Вознесенську церкву (завершено 1732). В 1740 споруджено дзвіницю, монастирське подвір’я обнесено мурованою огорожею. Прочитать остальную часть записи »

Одна з центральних вулиць Подолу, його головна планувальна вісь. Простягається від Поштової площі до Контрактової площі. Прокладена у 10-х pp. XIX в зв’язку з переплануванням Подолу після великої пожежі 1811. Через ворота на сучасній Поштовій площі виводила на шляхи, що вели на Печерськ. У дореволюційні часи разом з Володимирським узвозом та сучасною Грушевського вулицею складала єдину вул. Олександрівську. В 1919 перейменовано на вул. Революції, 1934 — Кірова, 1955 — Жданова, 1989 отримала сучасну назву на честь запорозького гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, уславленого полководця і патрона Київської братської школи. Встановлений 2001 йому на Контрактовій площі пам’ятник композиційно завершив перспективу вулиці. Прочитать остальную часть записи »