Київ - столиця незалежної України
  • 03.05.2020
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.05.2020
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.05.2020
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Сагайдачного вулиця

Сагайдачного  вулиця

Одна з центральних вулиць Подолу, його головна планувальна вісь. Простягається від Поштової площі до Контрактової площі. Прокладена у 10-х pp. XIX в зв’язку з переплануванням Подолу після великої пожежі 1811. Через ворота на сучасній Поштовій площі виводила на шляхи, що вели на Печерськ. У дореволюційні часи разом з Володимирським узвозом та сучасною Грушевського вулицею складала єдину вул. Олександрівську. В 1919 перейменовано на вул. Революції, 1934 — Кірова, 1955 — Жданова, 1989 отримала сучасну назву на честь запорозького гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, уславленого полководця і патрона Київської братської школи. Встановлений 2001 йому на Контрактовій площі пам’ятник композиційно завершив перспективу вулиці. Прочитать остальную часть записи »

Політичні репресії

Політичні  репресії

Паралельно розгорталися політичні репресії. В травні 1921 Верховний надзвичайний трибунал України розпочав у Києві слухання справи членів ЦК партії українських есерів: В. Голубовича, який наприкінці доби Центральної Ради був головою уряду УНР, та кількох інших, менш відомих діячів. Незабаром з свідка на звинуваченого перетворився С. Остапенко, який нетривалий час у 1919 очолював Раду Міністрів УНР. Державним звинувачем на цьому процесі виступав Д. Мануїльський, а серед свідків, що давали показання не на користь підсудних, інші відомі діячі того часу — В. Затонєький, П. Любченко, О. Шумський,

B. Еллан-Блакитний. В 1923 у Києві відбувався показовий суд над місцевими меншовиками, яких звинувачували в зв’язках з денікінцями. Прочитать остальную часть записи »

Софійський монастир

Софійський  монастир

За часів архіспископства і митрополитства Р. Заборовського Софійський монастир було обнесено міцною кам’яною стіною. До нього вело три в’їзди: під дзвіницею та південною в’їзною брамою, в цілому облаштованих за мазепинських часів, та через Західні ворота — так звану браму Заборовського, споруджену Й. Шеделем у 1746-48 і розкішно декоровану в стилі українського бароко. Через десять років кам’яною стіною обнесено і Михайлівський Золотоверхий монастир. Капітальної перебудови зазнала дзвіниця Софійського монастиря, яка постраждала від землетрусу. Роботи велися впродовж 1744-48. Внаслідок перебудови вона стала чотириярусною з багатим ліпним декором. Завершеного вигляду набув і Митрополичий дім біля Софійського собору. Прочитать остальную часть записи »

Воровського вулиця

Воровського  вулиця

Вулиця в західній стороні центральної частини Києва. її трасою в давньоруські часи від Жидівської брами та Копирсва кінця (район сучасної Львівської площі) проходив шлях до сіл в заплаві р. Либідь. Після спустошення Києва мої і голо-татарами в грудні 1240 район Львівської площі на багато століть втрачає міський вигляд. З відновленням оборонних споруд града Ярослава в 1654 неподалік від початку В. в., приблизно на місці колишньої Жидівської брами, споруджено Львівську, від якої між бояраками„і лісовими масивами, приблизно напрямком давньоруських часів пролягла дорога до сіл в заплаві р. Либідь. Над нею з заходу в кінці XVII ст. знаходився укріплений пункт з вартою (очевидно, на пагорбі, де в середині XIX ст. Прочитать остальную часть записи »

Миколи Набережного церква

Миколи  Набережного церква

(Вул. Г. Сковороди, 12). Церкву св. Миколая Чудотворця, за переказом, поставлено на березі річки Почайна поряд з тим місцем, де нібито втопилася дитина, яку пізніше знайдено живою перед знаменитою іконою св. Миколая Мокрого у Софійському соборі. Перше документальне свідчення про дерев’яну церкву міститься у люстрації Києва 1552. її священик згадується у 1613. В 1677 коштом київського війта Ждана Тадрини, замість згорілої, споруджено нову. Сучасну кам’яну церкву зведено у 1772-75 міським архітектором І. Григоровичем-Барським на протилежному боці від дерев’яної. Певний час співіснували, поки Г/99 не згоріла. Споруда стоїть під певним кутом до сучасної вул, Г. Сковороди, оскільки відбиває стародавнє планування Подолу, яке існувало до пожежі 1811. Прочитать остальную часть записи »