Автор: admin

(Вул. Покровська, 6). Церква Миколи Доброго вперше згадується 1577. Бл. 1600 па місці попередньої, що згоріла, коштом запорозького гетьмана Самійла Кішки, споруджено нову, також дерев'яну. З 1608 згадується заснований при церкві шпиталь (богодільня). Назву церкви пов'язують з чудодійною іконою св. Миколая "Доброго", яка становила головну святиню храму. Пізніша традиція пов'язала з цією іконою домонгольське казання про "Чудо з половчанином". Церква згоріла під час пожежі 1651, але швидко була відновлена. Київський полковник Василь Дворецький передав у власність храму бернардинські, єзуїтські та вірменські Грунти, розташовані поруч. На початку XVIII ст. церква згоріла від удару блискавки. (більше…)

(Вул. Січневого повстання, 21, корпус 2). Створений 1964 р. Експозиційна площа становить - 1200 кв. м, виставкових залів - 140 кв. м. Музейна збірка нараховує бл. 75 000 експонатів: вишивки - 27 000, кераміки - бл. 14 000, ткацтва та килимарства - 8200, скла, фарфору, фаянсу - 10 500, писанок - 3300, декоративного розпису - понад 5000, різьблення на дереві - 5500. В музеї виставлено майже всю збірку творів народного живописця Катерини Білокур (1900-61).

(Вул. П. Орлика, 8). Збудований у 1755-60 за проектом петербурзького архітектора П.І. Нейолова за участю лаврського будівничого С.Д. Ковніра. Двоповерховий цегляний палац споруджено на місці більш давнього (1744) дерев'яного. Під час приїзду до Києва імператриці Єлизавети Петрівни тут жив спадкоємець російського престолу Петро. Палац збудовано в стародавній історичній місцевості Києва - Клові, яка в післямонгольські часи належала Києво-Печерському монастирю. Останній, імовірно, і був причетний до ліквідації свого суперника - Кловського Стефанича монастиря XI ст. Палац являв собою корпус з двома бічними виступами по боках фасаду та двома крилами-виступами по боках протилежного заднього фасаду, типовими бароковими прикрасами, високим дахом. (більше…)

Історична місцевість у північній частині Києва, між Бабиним яром та Куренівкою. Назва походить від Кирилівської церкви та одноіменного монастиря, спорудженої на цьому узвишші в другій половині 40-х pp. XII ст. Тут 1893 київським археологом В.В. Хвойкою виявлено Кирилівську стоянку пізньо-палеолітичних мисливців. За доби мезоліту тут також знаходилися стоянки місцевих лісових мисливців. У VI тис. до н.е. в районі Києва з'являється керамічний посуд і знаряддя праці з шліфованого каменю, передусім сокири і тесла, а також ранні форми землеробства і скотарства, що знаменувало початок епохи неоліту - "нового кам'яного віку". Неолітичні матеріали в межах Києва рясно зустрічаються в заплаві Дніпра (Куренівка, Оболонь, Троєщина, Воскресенка, Микільська слобідка), місцях, зручних