Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Вибори до міської і районних рад Києва

Вибори  до міської і районних рад Києва

1 липня 1989 в Києві відбулася установча конференція Руху, а 8-10 вересня його головою обрано І. Драча. В практику житія Києва входили мітинги, тільки в травні 1989 на їх проведення подано майже 800 заявок. Найчастіше місцем проведення таких зборів ставали Софійський майдан та площа перед Республіканським стадіоном.

На тлі рішучих зрушень в суспільній свідомості та настроях пересічних членів партії 28 вересня 1989 Пленум ЦК КПУ звільнив від обов’язків її першого секретаря В.В. Щербицького. Своєрідним загальнореспубліканським апофеозом масових форм висловлювання настроїв народу стала 21 січня 1990 акція "Українська хвиля": створення живого ланцюгу між Києвом і Львовом з нагоди 71-ї річниці проголошення акту возз’єднання УНР і ЗУНР. Прочитать остальную часть записи »

Декларація про державний суверенітет України

Декларація про державний  суверенітет України

16 липня 1990 за прикладом прибалтійських та закавказьких республік Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. 23 липня І її головою обрано Л.М. Кравчука. При його активній І участі 3 серпня 1990 Верховна Рада ухвалила закон І про економічну незалежність Української РСР.

2 жовтня 1990 р. на центральній площі Києва (тепер — майдан Незалежності) виникло наметове містечко, де студенти розпочали політичне голодування серед їх вимог були: відставка голови Ради Міністрів УРСР І В.А. Масола, відмова республіканського керівництва І від підписання нового Союзного договору, передача І місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України, перевибори Верховної Ради України тощо. Прочитать остальную часть записи »

Політика українського керівництва

Політика  українського керівництва

За таких умов політика українського керівництва ставала дедалі самостійнішою, що не залишилося непоміченим на Заході, про що свідчать візити до Київа 5 липня канцлера ФРН Г. Коля і перебування в столиці 2 серпня Президента США Дж. Буша- старшого. їх місії зводилися до того, щоб переконати українське керівництво не сприяти подальшій деструкції СРСР. Але настрої соціально активних груп населення радикалізувалися вже настільки, що можна було проголосити незалежність республіки. Процес розпаду СРСР був прискорений заколотом, так званим "путчем", у Москві 19 серпня 1991. В Києві мали місце окремі стихійні антипутчиські мітинги, масовість яких день у день зростала. 21 серпня перемога демократично-ироєльцинських сил у Москві стала очевидною і о 22.00 А. Прочитать остальную часть записи »

Вступ

Вступ

Новий курс М.С. Горбачова спочатку мало торкався життя Києва, де при збереженні влади В.В. Щербицького в суспільно-політичному житті майже нічого не змінювалося. Проте вибух ядерного реактора на ЧАЕС 26 квітня 1986 виразно позначився на долі мешканців міста. Влада приховувала масштаби і наслідки Чорнобильськії катастрофи. Київ було переповнено суперечливими, часом фантастичними чутками. З місця подій поверталися люди з великими дозами отриманої радіації. Почалася масова втеча з Києва жінок з дітьми. Брехлива, безглузда і безпорадна поведінка влади в ті дні остаточно дискредитувала и в очах навіть аполітичної частини киян.

Водночас під тиском світової громадськості горбачовське керівництво змушено було піти на звільнення багатьох політв’язнів. їх повернення сприяло відновленню в Києві роботи правозахисних організацій, які за нових умов значно розширювали поле своєї діяльності. Прочитать остальную часть записи »