Часи Хмельниччини та Руїни

Нова сторінка в історії Києва, як і всієї України, почалася навесні 1618, коли під проводом Богдана Хмельницького на боротьбу з шляхетсько-католицькими утисками піднялася Запорозька Січ, а потім і решта українського козацтва, до лав якого приєднувалися селяни і па боці якого виступило також православне міщанство і духовенство. Влітку 1648 повстання охопило всю Наддніпрянську Україну, поширюючись на Поділля та Волинь. Католицько-уніатська верхівка Києва в паніці залишала місто. Втік з нього і київський воєвода Я. Тніпкевич з адміністрацією та жовнірами. Б. Хмельницький не мав часу на початковому етані повстання побувати у Кисні, але його провідну роль в Україні добре усвідомлював і, як про те писав у травні 1648 А. (більше…)

Проте війна не вщухала. В кінці травня 1649 Б. Хмельницький спрямував основні сили на Волинь і оточив фортецю Збараж, тоді як завдянням VI. Кричовського було прикривати Україну і безпосередньо Київ з боку Великого князівства Литовського, де для удару по козацькій державі вже було зібрано війська під командуванням коронного гетьмана Я. Радзивіла. У важких боях під Лоєвим Київський полк з іншими доданими до нього українськими силами виконав своє завдання, але зазнав важких втрат, пораненого М. Кричевського під час бою було захоплено в полон. 8 серпня 1649 П. Хмельницький уклав і королем Зборівський мирний договір, за яким Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств з її полковим устроєм, як він склався у перший рік Визвольної війни, набувала статусу автоном

Паралельно велися складні переговории між Москвою та Константинополем щодо статусу Києвської митрополії. В 1686 її офіційно перепідпорядковано патріарху Московському, в царській грамоті підтверджувалися її традиційні "права і вольпоєтї". В 1687 Константинопільський патріарх Діопіеій спеціальною грамотою узаконив перехід Київської митрополії під юрисдикцію патріарха Московського. При покровительстві Церкви, попри всі трагічні обставини доби Хмельниччини та Руїни, впродовж другої половини XVII ст. у Києві продовжувався розвиток освіти і культури. Він функціонував як потужний друкарський центр. У цілому продовжувалися і розпиналися традиції, іа кладем і за доби П. Могили. Під редакцією І. (більше…)

Ще з більшими силами турки оточили гетьманську столицю влітку наступного року і через бездіяльність московсько-козацького війська Г. Ромоданівського та обраного у 1672 гетьманом Лівобережжя І. Самойловича, які при наявності достатніх сил не наважувалися прийти на допомогу оточеним, Чигирин було взято і зруйновано. Вторгнення турецького війська в Україну створило для Києва безпосередню загрозу і на його околицях розгорнулися великі фортифікаційні роботи. У 1677-78 від укріплень навколо Лаври до Верхнього міста вздовж Наводницького яру і схилів долини р. Либідь насипано земляний вал - ретраншемент. Завдяки героїчній обороні Чигирина Київ і його околиці було врятовано від турецького спустошення. (більше…)

В 1653 до великої війни не дійшло, але становище для України було загрозливим. Кримський хан Іслам- Прей III уклав з Яном II Казиміром сепаратний мир і в будь-яку мить міг повести татарські війська на Україну. За таких умов орієнтація на Московське царство ставала неминучою. 1 жовтня 1653 Земський собор прийняв рішення про прийняття Запорозького війська під протекторат царя, що фактично означало вступ Московської держави у війну проти Річі Посполитої. У січні 1654 відбулася Переяславська рада, у якій взяв участь також київський полковник О Пішко. За її рішеннями Україна визнавалася козацькою державою на чолі з гетьманом, під верховною владою Московського царя. Українська сторона погоджувалася, що до деяких найважливіших міст, перш за все до Києва, цар надішле своїх воєвод та гар