Київ у міжвоєнний період

Київ у міжвоєнний період

Політичні репресії

Київ у міжвоєнний період
Паралельно розгорталися політичні репресії. В травні 1921 Верховний надзвичайний трибунал України розпочав у Києві слухання справи членів ЦК партії українських есерів: В. Голубовича, який наприкінці доби Центральної Ради був головою уряду УНР, та кількох інших, менш відомих діячів. Незабаром з свідка на звинуваченого перетворився С. Остапенко, який нетривалий час у 1919 очолював Раду Міністрів УНР. Державним звинувачем на цьому процесі виступав Д. Мануїльський, а серед свідків, що давали показання не на користь підсудних, інші відомі діячі того часу - В. Затонєький, П. Любченко, О. Шумський, B. Еллан-Блакитний. В 1923 у Києві відбувався показовий суд над місцевими меншовиками, яких звинувачували в зв'язках з денікінцями. (більше…)

Заходи по забороні приватної підприємницької діяльності

Київ у міжвоєнний період
Впродовж другої половини 1920 вживалися рішучі заходи по забороні приватної підприємницької діяльності та запровадженню централізованих форм економічного життя, підпорядкованого завданням та ідеологічним засадам нової влади. Всі промислові потужності, запаси сировини, пального та продуктів харчування, безвідносно до того, були вони державними чи приватними, підлягали обліку, і їх перевезення без дозволу "губраднаргоспу" заборонялося. Всі сфери виробництва і розподілу було жорстко централізовано. Відбувалася суцільна націоналізація промислових підприємств, транспортних засобів і торговельних закладів У місті було заборонено приватну торгівлю практично всіма харчовими продуктами і споживчими товарами. (більше…)

Трансформація соціально-економічної системи

Київ у міжвоєнний період
На межі 20-30-х pp. у СРСР здійснено масштабну трансформацію всієї соціально-економічної системи. Суть її полягала в тому, що пануючій партійній номенклатурі під керівництвом Й. Сталіна вдалося поширити практично на все населення країни не тільки свою політичну (як за часів І ІППу), й економічну владу. Завдяки проведению індустріалізації та колективізації в руках номенклатури зосередилася майже вся власність, що"була на території держави, а також всі підприємства, які будувалися. В квітні 1928 словами: "Ми маємо ворогів внутрішніх, ми маємо ворогів зовнішніх. Про це не можна забувати, товариші, ні на хвилину", Й. Сталін порушив той хиткий і відносний внутрішній мир, який встановився у радянському суспільстві в середині 20-х pp. (більше…)

Освітньо-культурне життя міста

Київ у міжвоєнний період
Потроху відновлювалося освітньо-культурне життя міста. Більшовики довели до кінця перервану навесні роботу з об'єднання і реорганізації на нових адміністративних та ідеологічних засадах навчальних закладів міста. Університет було розформовано. На базі його історико-філологічного та фізико-математичного факультетів, а також вищих жіночих курсів та учительського інституту створено Інститут народної освіти. Паралельно па базі медичного факультету університету і жіночого Медичного інституту організовано Київський медичний інститут. У жовтні 1920 на основі Комерційного інституту та доданого до нього юридичного факультету університету відкрився Інститут народного господарства. Відновили роботу Київський політехнічний інститут та заснований 1918 на базі музично-драматичної школи ім. (бі

Ліквідація М. Єжова

Київ у міжвоєнний період
З кінця літа 1937 протягом року в Україні заарештовано всіх членів Політбюро, Оргбюро та Секретаріату ЦК КП(б)У, за винятком одного Г. Петрове з,кого (але не його синів). Після ліквідації М. Єжова така ж доля спіткала й організатора масових репресій в Україні попередніх років В. Балицького. З 102 членів українського ЦК, обраних на ХНІ з'їзді КП(б)У, живими залишилися тільки троє. Заарештовані були всі 17 членів українського уряду, всі секретарі обкомів України, включаючи новопризначених у 1938. Терор пройшов по всіх республіканських установах, які вже містилися в Києві, місцевим радам, промисловим підприємствам. М. Бондаренко, що став головою Радпаркому України після самогубства П, Любченка, був заарештований через два місяці після свого призначення, після чого республіка взагалі