Київ у першій половині XIX ст.

Між тим про реальне самоврядування вже не йшлося. Права магістрату були обмежені царською бюрократією і зводилися майже виключно до виконання судових функцій відносно міщан та керівництва заходами по забудові та благоустрою міста. Губернська адміністрація зосередила в своїх руках право розпоряджатися земельним фондом міста. Головним представницьким органом міста була дума з її головою, що обирався на три роки. У своїх діях вона була повністю залежна від генерал-губернатора, цивільного губернатора та інших чиновників державної адміністрації. Разом ці структури утворювали надзвичайно громіздку, заплутану, переобтяжену формалізмом, а відтак малоефективну бюрократичну систему. Забудова Києва першої чверті XIX ст. (більше…)

Розвивалося і суходільне сполучення. В роки правління Миколи І в Російській імперії почалося широке прокладання шосейних доріг далекого сполучення. У ЗО-40-х pp. прокладено Києво-Брестське шосе завдовжки 553 версти. Воно мало слугувати швидкому перекиданню військ з Києва до Польщі. З відкриттям в 1853 Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро шосейний зв'язок з'єднав Київ з Лівобережжям та губерніями Центральної Росії. Розвиток шосейної мережі через Київ сприяв поліпшенню поштового зв'язку. На Подолі, біля церкви Різдва Христового, на площі, за якою закріпилася назва Поштової, 1846 споруджено головний поштовий будинок, готель, каретні ряди, стайні і ямська. Пізніше до цих приміщень додався телеграфний флігель. (більше…)

Першу чверті, XIX ст. в історії Києва позначено подальшим його економічним і культурним розвитком, оновленням вигляду та духовного життя. В цей час він займав площу понад 4,5 тис. десятин і простягався (разом з передмістями) вздовж Дніпра майже на 16 верст, поділяючись па чотири адміністративні частини - Старий Київ, Печерськ, Поділ і Плоська Слобода. Формальне повернення 1798 місту автономних прав за магдебурзьким правом майже нічого не змінило. З останніх років XVIII ст. воно було центром Київської губернії та Київського генерал-губернаторства, яке включало три губернії Південно-Західного краю - Київську, Подільську та Волинську. Дві останні були прикордонними, що зумовлювало стратегічне значення Київського генерал-губернаторства і самого Києва, який протягом XIX - початку XX с

Перетворення Києва в провідний комерційний центр Придніпровської України та Південно-Західного краю сприяло прискоренню його промислового розвитку. Загалом в структурі міського виробництва в першій половині XIX ст. переважало дрібне ремесло, за умов, коли майже кожна міщанська сім'я мала земельні ділянки і займалася городництвом і садівництвом, утримуючи в дворі і якусь худобу. Більшість ремісників, як і раніше, об'єднувалися в цехи за фаховою ознакою. Мануфактурне виробництво було державним. Передусім це стосувалося найбільшого промислового підприємства міста - заводу "Арсенал", який спеціалізувався на ремонті й виготовленню зброї. На задоволення попиту війська зорієнтовано і відкриту в Києві 1809 суконну фабрику. (більше…)