Короткий нарис історії Києва

В боротьбі за владу, що спалахнула між синами Святослава, переможцем вийшов Володимир (978-1015). Спочатку він спирався на язичницькі кола. Це відбилося в спорудженні величного капища на Старокиївській горі, в центрі якого стояв ідол Перуна, а поруч з ним - куміри інших язичницьких богів. Навпроти, між палацем Ольги та новим капищем, молодий князь збудував кам'яний, так званий Південний палац, де полюбляв бенкетувати з боярами, старшою дружиною і міськими старійшинами. Однак, утвердившись у Києві, Володимир, після тривалих коливань (так званий "вибір віри") і здобуття Корсуні (Херсонеса), сам прийняв хрещення і обернув у християнство візантійського обряду всю Русь. Офіційна церковна дата Володимирового хрещення - 988, але наукові дослідження доводять, що це мало місце наступного року. (б

Зростала чисельність мешканців передмість та сіл - на Печорську (Берестове), в заплаві р. Либідь (Предславине), в інших районах. Навколо столиці стали з'являтися монастирі - осередки християнської духовності. Серед них особливу роль відігравав Києво-Печерський монастир. Історія цієї обителі починається з 1051, коли чернець Антоній, що повернувся з Афону, зайняв печерку для молитов Іларіона, який став митрополитом, і навколо нього почала збиратися братія. Справжнє піднесення монастиря відбулося за часів ігуменства Феодосія, коли в ньому розпочалося будівництво Успенського собору (1073), освяченого 1078. Серед інших монастирів з кам'яними соборами другої половини XI ст. слід зазначити Видубицький монастир, Кловський з мурованим собором Богородиці Влахернської, а також Янчин на Андріївські

З цього часу інтенсивність життя на теренах міста на певний час помітно спадає. Між тим немає підстав заперечувати зв'язок між протокиївськими  поселень першої і другої половин і тисячоліть. З першої половини VI су. часів напів легендарного - соціокультурна спадкоємність в історичному центрі міста добре простежується. Тому більшість сучасних дослідників, як і давніх літописців, починає власне історію міста саме з зазначеної доби. Слід розмежовувати багато тисячолітній період передісторії Києва та власне його історію. Виникнення міського життя має осмислюватися саме як один з найважливіших моментів переходу від первісності до цивілізації, в системі відповідних суспільно-економічних та соціокультурних зрушень. (більше…)

Боротьба за Київ велася і продовж наступних років, аж до монгольської навали, оскільки він, принаймні номінально, вважався столицею Русі і залишався найбільш багатолюдним, багатим і культурним центром Східної Європи. Складається враження, що князі мало втручалися в повсякденне життя киян, за яким стежили представники міського самоврядування. Остайні, мабуть, збиралися на спої наради в ротонді, збудованій наприкінці XII ст. в давньому центрі на Старокиївській горі, навпроти Десятинної церкви (пул. Володимирська, 3) (див. Ротонда XII-XIII ст.). Стара версія про занепад Києва в передмонгольські час спростовується археологічними дослідженнями, проведеними в останні десятиліття. Тривало світське та храмове будівництво. (більше…)

Відтоді кілька давньослов'янських поселень в районі історичного центру сучасного Киева (на Замковій горі, Щекавиці, в районі Львівської площі, на підвищеннях Подолу) почали перетворюватися на місто, князі якого протягом IX-X ст. об'єднали східнослов'янські племена на величезній території - від Балтійського до Чорного морів, підкоривши ряд інших народів і племен. У першій половині IX ст. слов'янська держава і столицею в Києві виходить на міжнародну арену. Не виключено, що до захоплення міста варязькою дружиною князя Олега в 882 тут зберігалася місцева слов'янська династія Києвичів. Князь Аскольд, який в 860 організував похід на Константинополь і прийняв після цього хрещення, міг бути її останнім представником. (більше…)