Визначні пам’ятки Києва

Історична місцевість Стародавнього Києва в Печерському районі (перехрестя Паркової дороги та Дніпровського узвозу). Ототожнюється з літописним урочищем Угорське. Згадується в літописі під 882 у повісті про вбивство Олегом київських князів Аскольда і Діра. За літописом, Аскольда поховали в цій місцевості, звідки і походить її назва. "Повість временних літ" свідчить, що в 898 тут зупинялись на певний час угри, які проходили зі Сходу на територію своєї батьківщини. Звідси й пішла друга назва місцевості. В давньоруські часи тут знаходився позаміський двір великого князя та двір боярина Ольми. Відомі літописні Угорські ворота цього двору. "Повість временних літ" згадує тут церкву св. (більше…)

Історична місцевість стародавнього Києва на північний захід від Подолу, передусім Кирилівські пагорби та прилеглі низини. Південно-східною межею (в бік Подолу), імовірно, був Смородинський узвіз. Поблизу сходилися шляхи до Києва з півночі та заходу - з Винагорода, Чернігова, Овруча, Володимира. Від них могла походити назва урочища та всієї місцевості. З літопису відомі дорогожицькі пагорби та болота неподалік давньоруської оболоні ("болоні"). Тут після поразки в битві з князем Ізяславом Мстиславичем загруз разом з конем князь Ігор Ольгович, якого захопили в полон. Центром Д. був Кирилівський монастир, навколо розміщувалось поселення, житла якого виявлені археологами. За літописом, Д. (більше…)

(Вул. Січневого повстання, 29). Заснований в 1993°як державний музей І.М. Гончара, з 1999 - Український центр народної культури "Музей Івана Гончара". З кінця 50-х pp. XX ст. скульптор і художник І.М, Гончар поряд з мистецькою творчістю проводив значну збиральницько-народознавчу роботу, результатом якої стала унікальна колекція народного мистецтва XVII-XIX ст.: іконопис, народна картина, музичні інструменти, народний одяг, рушники, килими, кераміка, різьблення, писанки, стародруки та ін. Після його смерті зібрання та творча спадщина стали основою колекції державного музею. Колекція Музею нараховує понад 15 000 одиниць збереження: тканина (рушники, килими, одяг, головні убори тощо, понад 2500 од); дерево - понад 250; кераміка - 750; писанки - 500; вироби з металу та скла

(Європейська площа). Споруджений 1982 (архітектори - В. Гопкало (керівник); В. Гречина, В. Коломієць, Л. Філепко). Загальна площа споруди 17 550 кв. м, в т.ч. 8850 - експозиційна. До 1989 тут містився Київський філіал Центрального музею В.І. Леніна при ЦК Компартії України, 1990-92 - Республіканський суспільно-політичний і культурний центр ім. В.І. Леніна, 1992-93 - Державний культурно-просвітницький центр "Український дім", 1993-97 - Центр "Український дім", з 1997 - Палац мистецтв "Український дім" (з 1999 - складова частина Національного комплексу "Експоцентр України"). Підкреслена урочистість і парадність фасадів та інтер'єрів будівлі створює тло для проведення в ній масштабних за обсягом і змістом акцій різноманітного спрямування; худ

Одна з центральних площ Подолу. Розташована на місці перетину Володимирсько-то узвозу, вулиць Сагайдачного і Набережно-Хрещатицької та Набережного шосе. Звідси дороги вели вздовж Дніпра до Видубичів і переправи через Дніпро, що знаходилася поблизу цього урочища, та трасою сучасних Володимирського узвозу та вул. Грушевського на Печерськ. В середині XVI ст., коли Поділ було обнесено укріпленнями і браму відновлено приблизно на старому місці, на розі П. п. і вул. Сагайдачного збудовано дерев'яну церкву Різдва Христового, замінену в 1810- 14 за проектом А.І. Меленського на муровану. При церкві існував цвинтар. З кінця XVII ст. браму називали Хрещатицькою, бо вона вела до Хрещатика. На плані міста 1695 перед нею позначено державні (підконтрольні воєводі) амбари, склади та лазні. (біль