Визначні пам’ятки Києва

Історична місцевість в центрі Києва у Печерському районі, між Хрещатиком і Грушевського вулицею та Кловом. Обжита принаймні з межі ер, про що свідчать знахідки зарубинецької кераміки та римських монет перших століть н.е. Назва виникла в середині XVIII ст, після того, як у 1755-60 тут збудовано Кловський палац і навколо нього розбито декоративний парк, в якому переважали липові дерева. З цього часу цей район дістав назву Липки і став осередком перебування вищої адміністрації міста. Раніше, в 1750-55 в стилі бароко за наказом імператриці Єлізавети Петрівни тут, поблизу від схилів Дніпра, збудовано царський палац, відомий як Марийський. У XVTI-XVTII ст. Л. належали Києво-Печерській лаврі, а з 1787 перебували в казенному володінні. (більше…)

Одна з центральних і найкрасивіших вулиць міста, простягається від Європейської площі до Арсенальної площі, є головною планувальною магістраллю історичного району Липки. Ця траса як північна частина дороги від Старого міста до Києво-Печерської лаври під назвою Іванівський шлях функціонувала з давньоруських часів. Сполучення нею значно активізувалося під час спорудження за наказом Петра І Старої фортеці па початку XVIII ст. Забудова вулиці почалася зведенням тут в середині XVIII ст. Марийського палацу за проектом архітектора В.В. Растреллі на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни, яка відвідала Київ у 1744 (№ 5). Тоді ж північніше, поруч з палацом, за проектом Растреллі закладено і Царський сад, від якого походить сучасний Міський сад. (більше…)

(Вул. Хорєва, 5а). За давнім переказом, назва походить від ікони св. Миколая Чудотворця, яка "притиснула" злодія, коли він намагався пограбувати церкву. Реставраційні роботи 1987 виявили, що будівля сучасного храму стоїть на давньоруських фундаментах другої половини XII - початку XIII ст. Вперше дерев'яна церква на цьому місці згадується 1611. У 1631 коштом київського міщанина І Іетра Залізного Гроша споруджено мурований храм, який є найдавнішим з існуючих на Подолі. На плані І. Ушакова 1695 церква зображена з одним верхом. Протягом часу стіни споруди неодноразово перебудовувалися. Нинішній мурований об'єм у стилі українського бароко збудовано на межі XVII-XVIII ст. Він мав типову хрещату дев'ятикамерну будову української дерев'яної церкви і завершувався п'ятьма банями

(Проспект Перемоги, 44). Почала свою історію з березня 1928, коли на екрани вийшов її перший фільм "Ванька і Месник" режисера А.Ф. Лундіна. План будівництва її виробничо-технічної бази - Київської кінофабрики затверджено 1925. Будівництво розпочалося навесні 1927 за проектом архітектора-художника В.М. Рикова. В березні наступного року вже вийшов перший фільм, який знімали вночі, оскільки вдень йшло інтенсивне будівництво. За час існування кіностудії тут знято понад 1000 художніх фільмів. Значну? їх кількість відзначено нагородами престижних міжнародних кінофорумів (Венеція, Канни, Монте-Карло, Торенте, Мангейм та ін.), а також на всесоюзних, республіканських і зональних кінофестивалях. (більше…)

(Проспект 40-річчя Жовтня, 3). Заснована в серпні 1918 як Національна бібліотека Української держави, коли гетьман П.П, Скоропадський підписав Закон про національну бібліотеку та її фонд, затверджений Радою Міністрів. Почала діяльність з утворення у вересні 1918 Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української держави, до складу якого ввійшли визначні вчені та діячі культури, зокрема В.І. Вернадський, А.Ю. Кримський, СО. Єфремов, В.О. Кордт, Г.П. Житецький. її діяльність організовувалась та підтримувалася відомими вченими та культурними діячами  М.П. Василен-ком, Д.І. Багалієм, П.Я. Стебницьким, П.А. Тутковським, В.В. Міяковським, В.І. Липським, ДО. Граве та ін. (більше…)