Величне місто Київ

(Вул. Січневого повстання, 32/1) — парафіяльний храм Печерського містечка у XVII-XVII ст., видатна пам’ятка архітектури українського бароко кінця XVII ст. Хоч офіційно він не входить до Києво-Печерської лаври, проте тісно пов’язаний з нею як візуально, так і всією своєю історією. За легендою, під час перенесення мощей св.Феодосія з Дальніх печер до Успенського собору у 1091 печорські ченці на чолі з Нестором зупинилися перепочити, поставивши раку з мощами на пень від зрубаного дерева. Навколо цього пня почали траплятися чудеса, і він був використаний як престол церкви, збудованої над ним. Існування церкви з певністю може бути відстежене лише з XVI ст. Проте легенда підтвердилася під час реставраційних робіт 1833 та 80-х pp. Прочитать остальную часть записи »

Вулиця в центрі міста, що простягається від Ярослава Валу до Шевченка Тараса бульвару. Виникла в другій половині XIX ст., після того, як вздовж Ярослава Валу зрито старі оборонні споруди. Перша назва — Афанасіївська, пов’язана з Афанасіївським (Святославським) яром, який при її прокладанні було частково засипано. Після загибелі в бою 1914 авіатора П.М. Нестерова на його честь отримала назву Нестерівської. Спочатку забудовувалася одно- і двоповерховими садибами людей середнього добробуту, В одному з таких будинків в 70-х pp. XIX ст. містилася художня школа Мурашка, учні якої брали участь в оформленні Володимирського собору.

На початку XX ст. вигляд вулиці почав швидко змінюватися, вздовж неї зводяться фешенебельні особняки і чотири-, шестиповерхові прибуткові будинки. Прочитать остальную часть записи »

Відкритий 6 березня 1939 до 125-річчя від дня народження видатного українського поета, художника і мислителя Т.Г. Шевченка в Шевченківському парку навпроти будинку Київ, університету. Автори — скульптор М.Г. Манізер, архітектор Є.А Левінсон. Бронзову постать Т.Г. Шевченка заввишки 6,64 м відлито в Ленінграді, встановлено на постаменті з червоного граніту висотою 7,3 м. На пам’ятнику викарбувано слова з "Заповіту" Т.Г. Шевченка: І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.

Одна з центральних і найкрасивіших вулиць Киева, що простягається від Володимирської вулиці до Львівської площі. Виникла в першій половині XI ст. як вулиця, що тяглася під валом града Ярослава від парадного в’їзду до Києва (від Золотих воріт) до Жидівської (Львівської) брами. Цей вал з іншими оборонними спорудами і воротами відновлено з введенням 1654 до Києва, згідно з Переяславськими домовленностями, московського гарнізону. Наприкінці XVII ст. біля Золотих воріт стояла дерев’яна Георгіївська церква. Забудовується Я. В. впродовж кінця XVII-XVIII ст. Новий етап його розвитку пов’язаний зі знесенням вздовж нього, з боку яру, старих валів і прокладанням його схилами в бік бульвару Т. Шевченка вулиць (нинішні вулиці Івана Франка та Олеся Гончара). Прочитать остальную часть записи »

(На вул. Володимирській). Збудована за часів князювання Ярослава Мудрого. Аматор-археолог К.А. Лохвицький, який у 1833-34 вперше розкопав частину пам’ятки, пов’язав її з церквою св. Ірини, що згадується у літописі. Звідти пішла традиція саме такої атрибугацїї церкви. Вона підсилилась і тим, що вулицю, прокладену перпендикулярно до вул. Володимирсь-кої, було названо Іриніиською. Навпроти південної брами Софійського монастиря в XIX ст. ще зберігався пагорб, що являв собою засипані Поперечним валом у середині XVII ст. рештки стародавньої церкви. Під час планування цієї місцевості в ЗІ)-40-х pp. XIX ст. гут прокладено вул. Нолодимиревку, а залишки валів зрито. Було розкрито й решту частин церкви. Прочитать остальную часть записи »