Київ - столиця незалежної України

Стрітенська вулиця

Стрітенська  вулиця

Проходить від Стрілецької вулиці до Львівської площі. Збереглася від пізньосередньовічної планувальної структури Верхнього міста. Назва походить від колишньої Стрітенської церкви, що містилася на розі вулиць Великої Житомирської і Стрітенської (у 1939-90 йменувалася вул. П.Д. Осипенко на честь льотчиці П.Д. Осипенко). Храм Стрітення Господня відомий з XVIII ст., усередині XIX ст. замість дерев’яної споруджено кам’яну церкву, перебудовано у 80-х pp. XIX ст. (архітектор В.М. Ніколасв) та 10-х pp. XX ст. (архітектор Є.Ф. Єрмаков); 1936 знесено. За храмовою іконою Божої Матері "Всіх скорботних Радощі" церкву подекуди називали Скорботною. В садибі № 2 містилося Свято-Володимирське братство, засноване 1864, яке проводило місіонерську діяльність в дусі православ’я; власний будинок братства зведено у 1900-1901 (архітектор Є.Ф. Єрмаков). Прочитать остальную часть записи »

Шевченка парк

Шевченка  парк

Один з найстаріших і найкрасивіших парків Києва. Розташований навпроти Головного корпусу Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Закладений на місці плацу для стройових навчань курсантів Кадетського корпусу в 1068 садоводом К. Христиані на площі 5,4 га, отримав назву Університетського. В 1896 в його центрі споруджено пам’ятник на честь імператора Миколи І, і парк став називатися Миколаївським. У березні 1939 в центрі парку (на місці пам’ятника Миколі II) відбулося урочисте відкриття величного пам’ятника Шевченку, приурочене до 125-річчя від дня народження великого поета, і парк дістав сучасну назву.

Цей монумент залишився неушкодженим під час Великої Вітчизняної війни. У 60-х pp. Прочитать остальную часть записи »

Почаина

Почаина

Старовинна річка, правий приток, а в давньоруські часи рукав Дніпра завдовжки 8 км. Починалася південніше Вишгорода, біля гірла Десни, проходила по Оболоні і закінчувалася нижче сучасної Поштової площі, біля пам’ятника Магдебузькому праву. З правого боку в неї впадали річечки і струмки Сетомль, Сирець, Юрківський, Йорданський, Глибочиця. У нижній частині П. з давніх часів існували причали та верф в урочищі Турець. У літописах П. згадується від часів правління княгині Ольги, з статті 955. Саме в П. 989 (про що йдеться у літописній статті 988) за наказом князя Володимира Святославича відбулося історичне хрещення киян. Від П. вулиці вели до центрального подільського Торговища (на місці сучасної Контрактової площі) та головного храму Подолу -церкви Успіння Богородиці (Пирогоща), а біля берега П. Прочитать остальную часть записи »

Велика Васильківська вулиця

Велика  Васильківська вулиця

Одна з центральних вулиць Києва, яка простягається від Бесарабської площі до Либідської, перетинаючи Толстого Льва площу та велику кількість вулиць (Саксаганського, Жилянську та ін.). Як шлях, що вів від Лядських воріт Хрещатим яром через села у заплаві р. Либідь до Василькова (за часів Київської Русі — Васильєва) відомий з давньоруської доби, позначений на плані Києва 1695. Звідси походить історична назва спочатку дороги, яка у XVIII- XIX ст. слугувала поштовим трактом, а потім і вулиці. На плані Києва 1812 по обох її боках показано прямокутні квартали, хоч на той час більшість з них ще не було заселено. їх забудова здійснювалася протягом ЗО- 50-х pp. XIX ст. і була пов’язана з будівництвом Нової фортеці, під час якого мешканці численних хуторів і слобід на Печерську, чиї ділянки відчуджувалися державою, отримували наділи в заплаві р. Прочитать остальную часть записи »

Міжнародний центр культури і мистецтв

Міжнародний  центр культури і мистецтв

(Вул. Інститутська, 1-3). Височить на високому пагорбі між вулицями Інститутською, Хрещатиком і М. Грушевського. Побудований в 1838-42 за проектом архітектора В.І. Беретті в стилі пізнього класицизму для елітарного навчального закладу — Інституту шляхетних дівчат. Центральна будівля має симетричну по головній осі композицію з живописними фасадами. В 90-х pp. XIX ст. до основної будівлі прибудовано двоповерховий корпус, будинки з’єднано переходом. У 20- 30-х pp. XX ст. тут містилися різні державні установи. Під час Великої Вітчизняної війни будівлю зруйновано. Підчас реконструкції (1952-58, група архітекторів під керівництвом А.І. Заварова) прибудовано напівротонду та гранітні сходи з балюстрадою в центрі, глядачевий зал розраховано на 1990 місць. Прочитать остальную часть записи »