Київ - столиця незалежної України
  • 03.05.2020
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.05.2020
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.05.2020
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Петровському пам’ятник

Петровському  пам'ятник

Споруджений 1970 на честь державного і партійного діяча Г.І. Петровського (1878-1958), який в 1934-38 був головою Всеукраїнського Центр. Виконавчого Комітету. Стоїть на вул. Грушевського біля будинку Національної парламентської бібліотеки України. Автори — скульптор О.П. Олійник, архітектор — І.С. Ланько. Пам’ятник – напів постать на постаменті з габро. Загальна висота — 4,5 м.

/>

Андріївська церква

Андріївська  церква

Видатна пам’ятка архітектури бароко (Андріївський узвіз, 23). Легенда, вміщена до літопису за часів правління великого князя київського Всеволода Ярославича (християнське ім’я якого Андрій і який заснував 1089 у Києві жіночий Андріївський Янчин монастир), повідомляла, що апостол Андрій Первозванний, прямуючи з Херсонесу до Риму через землі майбутньої Русі, поставив на київських горах хрест і зробив пророцтво про виникнення тут великого міста з багатьма церквами. За Густинським літописом, у Верхньому Києві 1215 збудовано Хрестовоздвиженську церкву. Відомо про кілька дерев’яних храмів, які з часом руйнувалися і переносились з місця на місце. Один з них, на місці сучасного, згорів 1676 під час нападу кримських татар. Прочитать остальную часть записи »

Пуща-Водиця

Пуща-Водиця

Дачно-курортне селище та історична місцевість, що входить до складу Оболонського р-ну і межує з с. Горенка. Назва походить від сполучення слів „пуща" та назви р. Водиця (Котурка), що протікала в тій місцевості. В давньоруські й пізніші часи — місце князівських полювань. В XVI — середині XVIII ст. перебувала в користуванні київських міщан, 1724 тут створено лісове господарство. З 90-х pp. XVIII ст. згадується як хутір. Наприкінці XIX ст. у П.-В. розгорнулося дачне будівництво і селище набуло регулярного планування з 7 повздовжними (тепер 6) та 17 поперечними (тепер 14) вулицями. В 1904 тут виникли перші санаторії. За радянських часів у П.-В. споруджено численні санаторії, будинки відпочинку та піонерські табори, які функціонують і нині. Прочитать остальную часть записи »

Майстерня театрального мистецтва "Сузір’я"

Майстерня  театрального мистецтва "Сузір'я"

(Ярославів Вал, 14а). Створена в березні 1988 як перший в Україні театр, в якому за призначенням працюють актори практично усіх київських театрів. Відкрився 24 травня 1989 виставою "Сад божественних пісень" В. Шевчука (за творами Г. Сковороди) в історичному будинку, побудованому в 1908 Л. Родзинкою. Приміщення є пам’яткою архітектури і мистецтва і створює особливу та неповторну атмосферу кожної театральної вистави. За 14 сезонів створено 55 вистав, залучено до роботи 130 акторів, в т.ч. 50 народних та заслужених артистів України, а також театральну молодь. Основний напрямок діяльності театру — українська класика, особливе місце посідають вистави за творами Т. Шевченка, поставлено також вистави за п’єсами А. Прочитать остальную часть записи »

Прорізна вулиця

Прорізна  вулиця

Простягається від Володимирської вулиці до Хрещатика. Відома з 40-х pp. XIX ст. Назва походить від того, що ця вулиця прорізала старі вали града Ярослава між Золотими воротами та оборонними спорудами, що тяглася вздовж Хрещатого яру по вул. Малопідвальній. У 50-х pp. XIX ст. мала назву Мартинівської (за прізвищем одного з її домовласників) та Золотохрещатицької, а в 60-х pp. XIX ст. — Васильчиковської (за прізвищем київського генерал-губернатора 1.1, Васильчпкова). У 1919 перейменована на честь більшовицького партійного і державного діяча Я.М. Свердлова. На початку 90-х pp. XX ст. їй повернуто історичну назву, яка весь час зберігалася в народі. Наближена до Хрещатика її частина, особливо сильно постраждала у вересні 1941, тому нижче перехрестя з Пушкінсі.кою вулицею має суцільну забудову початку 50-х pp. Прочитать остальную часть записи »