Визначні пам’ятки Києва

Є основною ланкою Південного мостового переходу (8,8 км), до складу якого входять також правобережна естакада зі складною багатоярусною транспортною розв'язкою та лівобережна траса на земляному насипу. Довжина - 1300 м, Будівництво велося з 1982, експлуатацію розпочато 1990. Головний інженер проекту - Г. Фукс, головний архітектор - О. Гаврилов. Міст спирається на 15 опор, влаштованих із застосуванням опускних збірно-монолітних колодязів та буропабивних паль. Більшість прогонів мосту виготовлено з залізобетону. Головний суднохідний прогін завдовжки 270 м споруджено з сталевих конструкцій, утримується за допомогою системи численних паралельних вант на основі 112-мет-рового двоколонного залізобетонного пілону, зведеного на південному краї о. (більше…)

Відкритий 2 липня 1976. Становить собою багатофігурну композицію з бронзи. Перед пам'ятником - бронзова плита з написом "Тугу 1941-43 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно більш ніж сто тисяч громадян міста Киева та військовополонених". Варто додати, що значна кількість серед розстріляних були євреї. Встановлений у парку між вулицями Д. Коротченка (нині О. Теліги), Дорогожицькою і Мельникова. Загальна висота пам'ятника з боку Дорогожицької - 9 м, з боку Мельникова - 14 м. Автори - скульптори М.І. Лисенко, О.П. Вітрик, В.В. Сухенко, архітектори А.Ф. Ігнащенко, М.К. Іванченко, В.Н. Іванченков.

Головний залізничний вокзал міста, споруджений в заплаві р. Либідь. Перед ним розташована Вокзальна площа, від якої в бік Шевченки Тараса булі пару веде вул. Комінтерна (колишня Безаківська). В 1857 видано концесію на будівництво залізниці між Києвом та Одесою з подальшим її продовженням до Курська. Але це, як і повторна видача аналогічної концесії у 1863, результатів не дало. Тоді будівництво залізниці Одеса - Київ - Курськ почало здійснюватися за державний рахунок і в лютому 1870 відкрито регулярний залізничний зв'язок між Києвом і Балтою на відрізку у 428 верст. Невдовзі почався рух по лінії Київ - Курськ до залізниці, що вела з Москви на південь, та до Одеси через Балту. У 1868-70 у Києві побудовано (трохи осторонь сучасного, ближче до р. (більше…)

Проходить від Рейтарської вулиці до Ярославового Валу. Зберегла напрямок стародавнього шляху на терені града Ярослава між Золотими Воротами та Софійським собором. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. складала частину вул. Золотої, до 30-х pp. XIX ст.- вул. Андріївської. Відокремилася й дістала сучасну назву внаслідок нового трасування Володимирської вулиці в 30-х pp. XIX ст. Перспективу вулиці з південного боку замикали Золоті ворота, з північного боку - Георгіївська церква на місці Георгіївського собору (не зберіглася). Будинок № 6 - зразок архітектури "київського ренесансу" (архітектор А.К. Краусс, 1894), тепер приміщення Товариства "Україна", в будинку №3 (1898-99) у 1919 діяв творчий навчальний заклад - "Театральна академія". (більше…)

Літописна брама Стародавнього Києва (південно-східна), звідки починався шлях до Печерського монастиря, заміських князівських резиденцій в Угорському та Берестові, до Клону та Видубичів. Знаходилась на сучасному Незалежності майдані. Входила до системи оборот споруд, побудованих Ярославом Мудрим у 30-х pp. XI ст. Старовинна назва походить від слів "ляда", "лядіна", які означають розчищену лісову галявину. Від брами вал йшов з одного боку (по трасі вул. Малої Підвальної) до Золотих воріт, а з іншого (по трасі вул. Костьольної) на Верхню площадку Володимирської гірки до схилів Дніпра в бік Подолу. Згадується літописом під 1151, в повісті про захоплення Києва військами Батия н 1240, востаннє в грамоті 1523 польського короля Сигізмунда І. (більше…)