Визначні пам’ятки Києва

Історична місцевість і селище на південній околиці Києва, поблизу Феофанії, Китаєва і Голосієва. Археологічні розкопки і випадкові знахідки засвідчують наявність тут поселень, принаймні з доби бронзи (II тис. до н.е.), римські монети перших століть нової ери та давньоруського укріпленого городища. Значний історико-археологічний інтерес становлять комплекси колодязів Антонія та печер, схожих з печерами Києво-Печерської лаври і Звіринця. В них містилися печерні монастирі часів Київської Русі. Вперше згадується 1627 як селище Пирогівка, що належало Києво-Печерській лаврі, в наступні часи значна його частина належача Видубецькому монастирю. З 1720 відоме як село Пирогів. У 1930-37 входило до приміської смуги Києва, 1957 включено до його складу, Поблизу П. 1969 започатковано Музей на

Храм Федорівського монастиря XII ст. (вул. Володимирська, 5-7). Заснована 1128 великим князем київським Мстиславом Великим на честь його небесного патрона. Вісім разів згадується в літописі. Монастир став родинним ("вотчем") для всього "мстиславового племені". За літописом, тут поховали самого фундатора храму (1132), його сипів Ізяслава (1154), Ростислава (1167), Володимира (1171), онуків Ярослава та Ярополка Ізяславичів (1168), правнуків Мстислава Давидовича (1187) та Ізяслава Ярос-лавича (1196). У 1146 у монастир насильно було пострижено князя Ігоря Ольговича, пізніше вбитого киянами. Під час навали Батия 1240 церква вціліла. За літописом у 1259 ігуменя Феодора передала своєму брату Данилу Галицькому (також прямому нащадку Мстислава Великого) для прикраси но

Назва історичного ядра міста на Старокиївському плато, поширене в документах та історичній літературі XVII- XX ст. У давньоруських літописах відоме як "Гора". Назва виникла на противагу Подолу (Нижньому місту). Займає територію, обмежену сучасними вулицею Ярославів Вал, Львівською площею, схилами гір за вулицями Велика Житомирська та Десятинна, схилами Володимирської гірки, вул. Костьольною, Незалежності майданом, вулицями Б. Грінченка та Прорізною. Початок формування належить до часів виникнення городища Кия. Займало невеликий (2 га) західний кут Старокиївської гори. Наприкінці IX-X ст. більшу територію В.м. займав великий язичницький курганний могильник. У другій половині X ст. (більше…)

Історична місцевість між Щока ви цоку та Юрковицею з Лисою горою і київською гаванню (за давньоруських часів Почайною). Охоплює північну частину Подолу і простягається до Куренівки. Археологічні матеріали засвідчують наявність тут, попри періодичні повені, сталого життя, принаймні з часів трипільської культури. На П. за Київської Русі містився ремісничий район, який на півдні примикав до р. Глибочиця та споруджених над нею валів і стін, а з півночі (приблизно по лінії вул. Оленівської) був захищений лінією оборонних споруд, відомих як Стовп'є. Як північна частина Нижнього міста П. неодноразово, особливо під час князівських міжусобиць XII ст., ставала ареною жорстоких боїв. Знищена як житлова частина давнього Києва під час навали військ хана Батия 1240. (більше…)

Одна з головних історичних площ Києва, що утворилася в історичній місцевості Угорське, поблизу якого за часів Київської Русі знаходилося село Берестове - княжа заміська резиденція з храмом Спаса на Берестові. С. п. перетинає Січневого повстання вулиця, до неї підходять Суворова вулиця та вул. А. Іванова, від неї починається Дніпровський узвіз, який через урочище Аскольдова могила, огинаючи Вічної Слави парк, пов'язує її з Набережним шосе. За літописним переказом, назва Угорське походить від того, що в кінці IX ст. тут стали табором утри (угорці) під час свого просування з Приуральських степів до Центральної Європи. Літопис вміщує розповідь про це в статті 898, але реально це мало б відбутися близько 894. (більше…)