Визначні пам’ятки Києва

Простягається від Володимирської вулиці до Хрещатика. Відома з 40-х pp. XIX ст. Назва походить від того, що ця вулиця прорізала старі вали града Ярослава між Золотими воротами та оборонними спорудами, що тяглася вздовж Хрещатого яру по вул. Малопідвальній. У 50-х pp. XIX ст. мала назву Мартинівської (за прізвищем одного з її домовласників) та Золотохрещатицької, а в 60-х pp. XIX ст. - Васильчиковської (за прізвищем київського генерал-губернатора 1.1, Васильчпкова). У 1919 перейменована на честь більшовицького партійного і державного діяча Я.М. Свердлова. На початку 90-х pp. XX ст. їй повернуто історичну назву, яка весь час зберігалася в народі. Наближена до Хрещатика її частина, особливо сильно постраждала у вересні 1941, тому нижче перехрестя з Пушкінсі.кою вулицею має суцільну

(Андріївський узвіз, 21). Заснований 1993 у будинку, в якому І.П. Кавалерідзе в 1911 працював над пам'ятником княгині Ользі. В Музеї-майстерні зберігається бл. 5000 експонатів, присвячених життю і творчості майстра. Серед них проекти пам'ятників Т.Г. Шевченку в Сумах, Полтаві, Ромнах, для Канева і Санкт-Петербурга; Артему - в Артемівську і Слов'я-ногорську; Г.С. Сковороді - у Києві і Лохвиці; численні оригінали станкових скульптур, унікальні фотографії, рукописи сценаріїв фільмів "Коліївщина", "Прометей", п'єс "Вотанів меч", "Григорій і Параскева", "Перекоп", що йшли в театрах Харкова, Тернополя, Сум, Дніпропетровська; архів митця (листи до нього, начерки нових творів, уривки з щоденника); відеокасети фільмів режисера "Колії

Давньоруський монастир другої половини XI ст. Заснований (ігуменом Києво-Печерського монастиря Стефаном) на Клові, за 2 км на північний захід від Печерського монастиря (між сучасними вулицями Шовковичною, Орлика та Богомольця). Вперше згадується літописом під 1096. Його собор присвячено Богородиці Влахернській. Виявлений П.П. . Толочком в 1963. Археологічними дослідженнями 1-І. Мовчана та В.О. Харламова, здійсненими в 1974-75, з'ясовано його планування, архітектурні та конструктивні особливості. Це була велика квадратна в плані споруда розмірами 33x33 м без апсид. На відміну від більшості давньоруських кам'яних будівель для цього собору було викопано не стрічкові фундаменти, а суцільний котлован під фундаменти, ущільнений забитими в материк дерев'яними кілочками. (більше…

Історичний район Стародавнього Києва, що знаходиться в північно-східній частині Старокиївського плато на Михайлівській горі (тепер верхня тераса Володимирської гірки), в районі сучасних Трьохсвятительської вулиці та Михайлівської площі. Гора являла собою ізольований з трьох боків мис із стрімкими схилами в бік Хрещатого яру та Дніпра. З півночі від Града Володимира його відділяв глибокий яр, Що тягнувся в бік Дніпра. В другій половині X - на початку XI ст. на території гори розміщувався спочатку язичницький, а пізніше - християнський могильник. За часів Ярослава Мудрого у першій половині X ст. гору зовні обнесено валами Града Ярослава. В цей час почалася забудова району житловими та господарськими спорудами. (більше…)

Одна з центральних площ міста, якою закінчуються Велика Житомирська вулиця та Ярославів Вал і від якої починаються Артема вулиця та Воровського вулиця. Тут розташовано Національний університет театру, кіно та телебачення, Будинок художника та неподалік Академія образотворчого мистецтва та архітектури. Однак район Л. п. мірою зберіг і свою найдавнішу функцію - одного з провідних торговельних центрів міста. Таким він був не тільки в останні два століття та у давньоруський час, коли називався Копиревим кінцем, але й у перші століття нашої ери. Саме тут найчастіше зустрічаються багаті скарби римських монет. Сліди сталого життя в районі Л. п. і прилеглих до неї місцях відносяться ще до часів поширення на території Середнього Подніпров'я трипільської культури. (більше…)