Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Лядська брама (Печерські ворота)

Лядська  брама (Печерські ворота)

Літописна брама Стародавнього Києва (південно-східна), звідки починався шлях до Печерського монастиря, заміських князівських резиденцій в Угорському та Берестові, до Клону та Видубичів. Знаходилась на сучасному Незалежності майдані. Входила до системи оборот споруд, побудованих Ярославом Мудрим у 30-х pp. XI ст. Старовинна назва походить від слів "ляда", "лядіна", які означають розчищену лісову галявину. Від брами вал йшов з одного боку (по трасі вул. Малої Підвальної) до Золотих воріт, а з іншого (по трасі вул. Костьольної) на Верхню площадку Володимирської гірки до схилів Дніпра в бік Подолу. Згадується літописом під 1151, в повісті про захоплення Києва військами Батия н 1240, востаннє в грамоті 1523 польського короля Сигізмунда І. Виявлена під час археологічних досліджень М.А. Сагайдака 1981 і 2001. Простежена ділянка валу, загальна ширина якого в підошві сягала 33 м. Основу його складали дубові кліті-зруби (9 зрубів розміром 3,1×3,1 м), щільно утрамбовані лесовим грунтом. Три кліті слугували для зміцнення укосів з боку поля. Ширина проїзду брами — 4,2 м. Він знаходився на глибині 4 м від сучасної поверхні. Ця низинна місцевість була надто іволожена ґрунтовими водами (пізніше називалася Козячим болотом), перед валом з боку міста проходив рів, наповнений водою.

Саме на Л. б. спрямували свій удар монголи 6 грудня 1240. Вони знаходилися в низині, а рів, болото та ручаї, імовірно, вже замерзли і можна було розгорнути численне військо. Тут було зосереджено стінобитні машини — "пороки", які "безпрестани бьющим день и нощь, выбиша стены". На розбиті стіни вийшли кияни, проте за літописним виразом "стрелы омрачиша свет побеженным" і монголи прорвали оборону міста.

Дерев’яна Л. б. XI ст. неодноразово перебудовувалася, з XVII ст. вона дістала назву Печорської, оскільки звідси йшов шлях на Печерськ, а прилегла частина Старого міста звалася Печерським містечком. У 60-х pp. XVIII ст. споруджено нову кам’яну браму, рештки якої музеєфіковано. В 2001 над ними споруджено копію її центральної частини з фігурою архангела Михаїла.

Споруда була Т-подібної форми, з проїздом посередині завширшки 3,2 м. Довжина воріт по осі проїзду становила 19,6 м, по довжині головного фасаду — 37,3 м. З обох боків проїзду було розміщено караульні приміщення — кордегардію, кожна з яких складалася 3 двох камер по 36 та 24 кв. м, В проїзді зберігалася дубова мостова, яка переходила в міську вулицю. Зверху мостова вкривалася дошками й мала бічні перила. Під цим проїздом XVIII ст. зафіксовано й проїзд Печерської брами XVII ст., зображеної на плані Києва 1695 підполковника І. Ушакова.

/>

Комментарии запрещены.