Але міжусобиці продовжували поширюватися по всій Русі, наближаючи древню столицю до катастрофи, яка відбулася 1169, коли війська володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського та його союзників, зокрема половців, взяли і пограбували Київ.
Проте Андрій не переїхав до Києва, як те робили всі його попередники, що здобували столицю. Йото влада тут протрималася менше двох років. Після десятиліття чергових міжусобиць Мономаховичам і Ольговичам вдалося досягти компромісу. Київський стіл посів прославлений у "Слові о полку Ігоревім" представник останніх, чернігівський князь Святослав, а більшість Київщини дісталася смоленському князю Рюрику Ростиславичу з роду Мономахоничів, який сіп у Вишгороді.
Цей дуумвірат зберігався до 1194, коли Святослав помер і її Киї ііі утвердився Рюрик (до 1201 І. 15 цей рік при підтримці киян на великокнязівський престол сів волинський князь Роман Мстиславич (з старшої гілки Мономахоничів). який вже володів Галичиною. У 1203 Рюрик З союзниками, серед яких були і половці, захопив місто і жорстоко помстився киянам, року Київ шов був в руках Романа, який, проте, загинув у 1205.