Перед загрозою оточення німецькі війська 5-6 листопада терміново виходили з міста, розстрілюючи ув’язнених та підпалюючи квартали навколо Софіївської та Львівської площ, по вул. Володи мирській, Великій Житомирській, Костьольній, колишній Інститут шляхетних дівчат, Публічну бібліотеку тощо. Підірвано було залізничні станції та колії, рештки заводів і комунального господарства міста.
6 листопада в Київ увійшли основні частини Червоної армії. Місто було зруйновано і знелюднено. Центр являв самі обгорілі руїни, серед яких де-не-де можна було побачити окремих виснажених, деморалізованих людей. Всього в місті на цей час було близько 100 тис. мешканців, тобто приблизно десята частина його передвоєнного населення. 7 листопада на Софійській площі відбувся військовий парад на честь 26-ї річниці "Великого Жовтня" та звільнення міста від німецько-фашистських окупантів.
10-15 січня 1944 з Харкова до Києва переїхали ЦК КП(б)У, Президія Верховної Ради УРСР, Раднарком та низка наркоматів. Місто стало знову функціонувати як столиця Радянської України. 5 лютого головою Раднаркому України призначено М.С. Хрущова. В першу декаду лютого відновлено заняття на 7 факультетах університету, в Педагогічному та Інженерно-будівельному інститутах. Почалися роботи з розбирання завалів на центральних вулицях міста, які тривали до кінця війни, а подекуди і після її закінчення. Проводилася активна робота з відновлення роботи фабрик і заводів.
8 травня Німеччина капітулювала. Наступного дня останні осередки опору сил вермахта було придушено. Друга світова війна в Європі завершилася.