Кудрявець

Кудрявець

Історична місцевість в центрі Києва, у Шевченківському районі, на північний захід від Львівської площі. Приблизно співпадає з Копиревим кінцем давньоруських часів. Розташований на узвишші над заплавою колишньої річки Глибочиці. До 40-х pp. XIX ст. передмістя Києва, що "кудрявилося" від великої кількості дерев і чагарників на його схилах, потім – у складі міста. Одна з перших згадок відноситься до 1559, коли К. придбав Михайлівський Золотоверхий монастир у шляхтича Андрія Янкевича. В 1570 частину К. передано в користування Микільському монастирю, а 1604 значну його частину отримав католицький єпископ Києва, яка ввійшла до складу Біскупщини. Тут єпископ (біскуп) збудував свій палац-резиденцію.

Інтенсивне заселення К. здійснювалося з початку XVIII ст., коли 1718, тут на місці кам’яного храму XI ст. збудовано дерев’яну Возпесенську церкву. Вона дала назву старовинному узвозу (функціонував принаймні з межі ер), який з’єднував К. (а в давньоруські часи Копи рів кінець) з Подолом. У XVIII ст. частина К. належала розташованому неподалік Софійському монастирю. В середині століття маємо згадки про приміські слобідки – Верхній та Нижній Кудрявець, які під спільною назвою Кудрявець наприкінці XVIII ст. переходять під юрисдикцію київського магістрату. Планомірна інтенсивна забудова К. почалася з його включенням 1834 до складу Києва. В середині XIX ст. тут вже була сформована сучасна система вулиць, а в кінці століття на пагорбі над Подолом і Вознесенсь-ким узвозом постали величні корпуси Київської духовної семінарії (нині в них міститься Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). На початку XX ст. на К. поруч з одно- і двоповерховими садибами постають багатоповерхові будинки, які в своїй більшості збереглися до нашого часу.