Київ - столиця незалежної України
  • 17.03.2015
    Грузовые перевозки по Украине

    Для развития любой экономики страны, как и мира в целом, все более актуальным становится вопрос перемещения грузов. Организация и процесс доставки груза в пункт назначения, называется перевозкой грузов, или грузоперевозки. Важным...
    [Читать далее]

  • 01.07.2014
    Как забронировать гостиницу в Киеве?

    Если путешествуя по миру, вы решили отдать свое предпочтение Киеву, то вам нужно определиться в какой гостинице вы остановитесь, для этого воспользуйтесь бронированием гостиницы. Бронирование гостиниц сэкономит ваше время,...
    [Читать далее]

  • 13.04.2014
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва

Національна опера України

Національна  опера України

(Вул. Володимирська, 50) – провідний музичний театр України. Створений 1926 на базі російської опери як Київський театр опери та балету. Проте його історію слід лічити з 1805, коли підняв завісу перший Київський міський театр, у якому поряд з драматичними йшли також оперні та балетні вистави. Безпосереднім поштовхом до заснування в Києві постійної музичної трупи став успіх двох сезонів італійської опери (1866-67). Влітку 1867 у Міському театрі сформували першу постійну російську оперну трупу, яку очолив антрепренер Ф. Бергер. Дебютом стала постановка опери О. Верстовського "Аскольдова могила". Потім кияни познайомились з операми "Русалка" О. Даргомижського, "Життя за царя" М. Глинки, "Бал-маскарад" і "Травіата" Дж. Верді, "Фаворитка" Г. Доніцетті, "Опричник", "Євгеній Онегін", "Мазепа" і "Пікова дама" П. Чайковського.

4 лютого 1896 після ранкового показу опери "Євгеній Онєгін" від незагашеної свічки в театрі виникла пожежа, яка зруйнувала будівлю другого міського театру, зведеного 1856. У полум’ї загинули одна з кращих музичних бібліотек, костюми і декорації багатьох вистав.

У 1897 в театрі створено балетну трупу, яку очолив хореограф С. Ленчевський. 29 вересня 1901 відбулося відкриття нового приміщення театру (архітектор В. Шретер) виконанням кантати "Київ" шведського композитора В. Гартевельда, написаної спеціально до цієї події, і виставою "Життя за царя" М. Глинки. На новій сцені виступали М. Баттістіні, М. Гелевані де Техада, А. Падовані, Л. Кавальєрі, Т. Руффо, Д. Ансельмі, Л. Собінов, О. Боронат.

У 30-х pp. XX ст. опери почали звучати українською мовою, в репертуарі з’явилися твори українських композиторів: "Тарас Бульба" і "Різдвяна ніч" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Кармелюк" В. Косенка, "Дума чорноморська" С. Потоцького, "Золотий обруч" Б. Лято-шинського. Водночас йшли опори і зарубіжної класики. В колективі театру були найзначніші тогочасні співаки – 3. Гайдай, М. Литвиненко-Вольгемут, О. Петрусенко. Ю. Кипоренко-Доманський, А. Іванов, М. Гришко, М. Донець, І. Паторжинський, О. Роменський, О. Микиша, З перенесенням 1934 столиці України з Харкова до Києва до колективу театру приєдналася велика група солістів з Харківської опери та найвідоміші тогочасні диригенти, режисери, сценографи, балетмейстери – А. Пазовський, В. Йориш, М. Козицький, В. Драииш-ников, В. Тольба, Й. Лапицький, В. Мапзій, Л. Жуков, О. Хвостов, А. Петрицький та ін.

5 березня 1939 з нагоди 125-річчя від дня народження Т. Шевченка Київському академічному театру опери і балету присвоїли його ім’я.

У 1941 театр евакуйовано до Уфи, а згодом до Іркутська, де поставлено: "Запорожець за Дунаєм", "Наталка Полтавка", "Наймичка"; "Травіата", "Євгеній Онєгін", "Бахчисарайський фонтан", "Копелія". Окупаційна німецька влада в Києві не припинила діяльності оперного театру, назвавши його Великою київською оперою. Від початку 1942 тут йшли опери "Аїда" і "Травіата" Дж. Верді, "Лоенгрін" Р. Вагнера, "Кармен" Ж. Бізе, "Тоска", "Мадам Баттерфляй" і "Богема" Дж. Пуччіні, "Ніч перед Різдвом" М. Римсг.-кого-Корсакова, "Пікова дама" П. Чайковського, а також балети – "Копелія" Л. Деліба, "Дон Кіхот" Л. Мінкуса, "Горбоконик" Ц. Пуньї. З українського репертуару головний диригент В. Брюкер "допустив" на сцену тільки "Наталку Полтавку" М Лисенка. Серед артистів, які не евакуювалися разом з театром, були Б. Гмиря, П. Білинник, Є. Сршова, А. Белов, М. До-нець-Тессейр, Курочка-Адмашевський. 2 травня 1943 під час нальоту радянської авіації одна з бомб влучила в театр, пробила дах і впала у партер, проте, на щастя, не вибухнула.

28 жовтня 1944 виставою М. Вериківського "Наймичка" театр відновив свою діяльність у звільненому Києві. У 50-ті pp. він став одним з найвідоміших колективів Європи. Київський балет очолювали видатні хореографи С. Сергеев, В. Вронський, у цей час розкрилося яскраве обдарування багатьох артистів балету – А. Васильєвої, Л. Герасимчук, Є. Єршової, О. Потапової, А. Белова, М. Апухтіна, Р. Клявіна, Б. Сте-паненка, О. Бердовського, В. Калиновської, М. Новикова, Ф. Баклана, І*. Лукашової, В. Парсєгова та ін. У 1964 київський балет був учасником Міжнародного фестивалю класичного танцю у Парижі, на якому його удостоєно Золотої зірки. На оперну сцену прийшли диригент К. Симеонов, співаки Д. Гнатюк, М. Вор-вулєв, 3. Христич, Г. Шоліна, В. Лутченко, В. Третяк, М. Кондратюк, В. Тимохін, К. Огневий, ІО. Гуляев, С. Козак, К. Радченко, П. Лобанова, Т. Пономаренко, В. Грицюк, Є. Чавдар, Б. Руденко, Є. Мірошниченко, В. Тимохін, А. Кікоть, Н. Куделя, Л. Руденко.

У 70-80 pp. розкрилися унікальні голоси Г. Ципо-ли, М. Стеф’юк, Г. Туфтіної, А. Солов’яненка, А. Мок-ренка, Є. Колесник, Л. Юрченко, В. Кочур, В. Федотова, О. Вострякова, О. Загребельного, В. Тришина, М. Киришева, Б. Гнидя, В. Грицюка, Г. Красулі, В. Реки, А. Іщенка, I. Чернея, Л. Забілястої, А. Кочерги, В. Пивова-рова, I. Пономаренка, Р. Майбороди, В. Лупалова, Г. Грицюка, М. Шопши, О. Дяченка, М. Коваля, С. ФЩи-ча, Т. Кузьминової. У цей час працювали режисери яскравого таланту Д. Смолич та I, Молостова, диригент О. Рябов, сценограф Ф. Нірод. Значний внесок у творчий злет колективу зробив Л. Венедиктов. Балетну групу того періоду очолювали талановиті хореографи А. Шекера, В. Литвинов. P. Клявін, В. Ковтун, у чиїх класичних та новаторських постановках прославилися Т. Таякіпа, Р. Хилько, М. Прядченко та ін.

У 1983-88 здійснено капітальну реконструкцію театрального приміщення, площу театру збільшено на 20 тис. кв. метрів. Глядачевий зал нині вміщує 1312 місць.

З 1989 року головним диригентом театру став Володимир Кожухар. У творчій співпраці диригентів І. Гамкала, А. Власенка, М. Дядюри, О. Варвінського,

A. Кульбаби, О. Баклана, художників М. Левитської, Ю. Білоненка, режисерів Д. Гнатюка, М. Третяка,

B. Реки, балетмейстера В. Яременка та артистів створюється новітня історія театру. Сучасні афіші прикрашають імена співаків М. Стеф’юк. В. Гришка, М. Дідика, О. Нагарної, О. Микитенко, О. Гурця, С. Добронранової, І. Даць, О. Вострякова, О, Дячен-ка, Л. Забілястої, М. Коваля, В. Кочур, P, Майбороди, В. Пивоварова, І. Пономаренка, І. Семененко, А. Швачки, Т. Штонди, А. Ромапенка, Л, Юрченко, артистів балету О. Філіп’євої, Т. Білецької, Т. Боровик, І. Бродської, В. Бурта на, Я. Гладких, Т. Голякової, Г. Дорош, Г. Жало, І. Задаянної, Є. Кайгородона, Д. Клявіна, Г. Кушнірової, М. Моткова, М. Чепика та багатьох ін. В 1992 театр одержав статус національного.

/>

Читайте так же:

    Комментарии запрещены.