Парк, який займає східний відріг Старокиївської гори і стрімко обривається в бік Дніпра та Хрещатицької долини. Заснований у 30-х pp. XIX ст., коли відбулося планування та упорядкування (завершено 1849) території стародавньої Михайлівської гори. Розміщений на її верхній та нижній терасах. Загальна площа – 10.6 га. На верхній терасі у давньоруський час розміщувався град Ізяслава – Святополка з Дмитрівським та Михайлівським Золотоверхим монастирями, церквою св. Петра. Звідси відкривається один з найкращих у Києві краєвидів на Дніпро, його заплаву, острови, лівобережжя міста.
На нижній терасі височить пам’ятник князю Володимиру Святославичу, встановлений 1853. Постать князя заввишки 4,5 м з високо піднятим у руці хрестом стоїть на 16-метровому чавунному постаменті і квадратному стилобаті з чавунних плит. Постамент виконано у вигляді восьмигранної башто-подібної каплиці у псевдо-візантійському стилі. На його площинах барельєф "Хрещення Русі" та герб стародавнього Києва роботи В.І. Демут-Малиновського. Погляд князя спрямовано у бік Дніпра та задніпровських просторів. Він є найдавнішим із статуарних монументів Києва. Розміщений на висоті 70 м над рівнем ріки пам’ятник чудово гармоніює з навколишнім природним оточенням – високими кручами та могутніми деревами, розкривається з різних боків у різних цікавих ракурсах. Після зведення пам’ятника гірка, яка стала улюбленим місцем відпочинку киян, набула сучасної назви, а сам пам’ятник є одним з найвідоміших символів міста. Бл. 1900 поруч з В. г. зведено кругле дерев’яне приміщення, де знаходилась панорама "Голгофа" (не збереглася). На верхній терасі міститься відроджений Михайлівський Золотоверхий монастир, паркова територія з численними кам’яними скульптурами та альтанка, яка зберігає форми XIX ст. У північно-західній частині розміщено верхній павільйон київського фунікулера – найдавнішого у Російській імперії.